Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 року

та постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2006 року

по справі №12/223-3223

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології смаку"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технології смаку" (далі - позивач)звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі – відповідач / скаржник) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 року у даній справі позов задоволено та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 31.07.2006р. №0000402304/0/46235, №0000202304/0/46236, №0000212304/0/46237 з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішеньвід 31.07.2006р.: № 0000402304/0/462353, яким за порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97) позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1195 грн. за березень 2006 року та застосовано штрафні санкцій в розмірі 478 грн., №0000202304/0/46236, яким за порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВу розмірі 11781 грн., (7854 грн. основний платіж та 3927 грн. штрафні санкції), № 0000212304/0/46237, яким за порушення пп. 4.1.6, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94)позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 358867,68 грн., (240006,40 грн. основний платіж 118861,28 грн. штрафні санкції).

В акті перевірки податковим органом зафіксовані порушення позивачем: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме підприємством не включено до складу валового доходу у IIкварталі 2005 року суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 914786,23 грн.; пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону за невключеннядо складу скоригованого валового доходу доходів отриманих від безоплатної передачі замовникам послуг друку, фотополімерних кліше (у випадках коли обсяг замовлення становив більше 5 км.) у розмірі 45239 грн. за періодз І кварталу 2005 року по І квартал 2006 року, та п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме підприємством не включено до складу податкових зобов'язань суми ПДВ отримані від безоплатної передачі замовникам послуг друку, фотополімерних кліше (у випадках коли обсяг замовлення становив більше 5 км) у розмірі 9049 грн. за період 2005 року та І кварталу 2006 року, що призвело до заниження ПДВ за період з січня 2005 року по січень 2006 року у розмірі 7854 грн., завищення від'ємногозначення по ПДВ за лютий 2006 року у розмірі 479 грн., завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2006 року у розмірі 1195 грн.

Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону № 334/94для цілей оподаткування безоплатно надані товари — це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

В акті перевірки відповідачем встановлено, що фотополімерні кліше, які використовуються при друку, є виключно індивідуальною річчю для кожного замовникаі в інших цілях ці кліше ТОВ "Технології смаку" не можуть бути використані.

Відповідно до п.11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 (z0027-00) , до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Таким чином, фотополімерні кліше, що спеціально виготовляються для кожного замовлення включаються до виробничої собівартості вироблених послуг з друку як прямі матеріальні витрати.

Разом з тим, політика ціноутворення позивача побудована таким чином, що якщо вартість замовлення з друку є меншою 5 км, то в ціну калькуляційної одиниці послуги (1000 п. м. друку) не закладаються витрати на виготовлення фотополімерного кліше, і замовник окремо проводить оплату їх виготовлення у вигляді додаткової оплати в межах такого замовлення, якщо ж обсяг замовлення з друку перевищує 5 км - вартість витрат на виготовлення кліше закладається в ціну калькуляційної одиниці послуги.

При передачі замовнику виконаного замовлення складається видаткова накладна (чи акт приймання-передачі виконаних робіт) та податкова накладна. В кінці звітного місяця на підприємстві складається акт списання на витрати друку фотополімерних кліше, що були передані замовникам як складова послуг з флексографічного друку (при обсягу замовлень більше 5 км.). На підставі акту проводиться списання фотополімерних кліше на виробництво послуг друку, що відповідно відображалось в бухгалтерському обліку.

Таким чином суди обґрунтовано дійшли висновку щодо відсутності у позивача операцій з безоплатного надання товарів замовникам на суму 45239,30 грн.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем не включено до валового доходу, як поворотну фінансову допомогу виконання поручителями – фізичними особами зобов'язання боржника (позивача) перед кредитором (ВАТ КБ "Надра") по договору на відкриття і оплату документарного акредитиву на загальну суму 914786,23 грн.

Відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94, поворотна фінансова допомога – це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що в силу ст.ст. 553, 556, 1046 ЦК України порука не є самостійним видом зобов'язань, а це лише способом виконання основного зобов'язання (договору). Виконання поручителем зобов'язань перед кредитором боржника не може вважатись поворотною фінансовою допомогою, наданою боржнику, оскільки відсутній факт передання платнику податку грошових коштів у користування. Отже, зазначена заборгованість не включається до валового доходу боржника, як поворотна фінансова допомога, оскільки не є такою.

Разом з тим, виконання поручителем зобов'язання перед кредитором також не може вважатися доходом боржника з інших джерел в силу п. 4.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку, щодо наявності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій .

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2007 року та постанову Господарського суду Тернопільської області від 15.11.2006 року по справі №12/223-3223 залишити без змін.

Справу № 12/223-3223 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України .

Ухвала складена у повному обсязі 03.10.2008р.