Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

при секретарі судового засіданні Полинько Д.М.,

за участю позивача Ременцова С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного міського військового комісаріату, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та призначення пенсії, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2006 року

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сумського об'єднаного міського військового комісаріату, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та призначення пенсії.

Зазначав, що з 1972 по 1989 роки проходив службу в Збройних Силах СРСР.

Для призначення пенсії на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; нова редакція назви Закону - "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") звернувся із заявою до Сумського об'єднаного міського військового комісаріату та Сумського обласного військового комісаріату, однак отримав відмову.

Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, просив зобов'язати їх виконати вимоги Закону щодо призначення пенсії за вислугу років, як особі котра після звільнення зі служби досягла 51-річного віку, має загальний трудовий стаж більше 31 календарних років, з яких більше 16 років становить служба в Збройних Силах.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 19 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що в період з 27 липня 1972 року по 3 липня 1989 року ОСОБА_1 (02.03.1955 року народження) проходив службу в Збройних Силах СРСР і був звільнений в запас за скороченням штату.

Згідно трудової книжки позивача, він має загальний трудовий стаж 31 рік 11 місяців, з яких 16 років 11 місяців становить військова служба і на момент звернення до Сумського об'єднаного міського військового комісаріату (січень 2006 року) із заявою про призначення пенсії за вислугу років досяг 50-річного віку.

Відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що на час звільнення зі служби позивач не набув права на пенсію відповідно до пункту "б" статті 12 Закону, тобто трудовий стаж після звільнення з військової служби не може бути підставою для призначення пенсій колишнім військовослужбовцям, які на день звільнення з військової служби не мали достатньо вислуги років (разом з трудовим стажем чи без нього) для набуття права на пенсію за вислугу років.

З таким висновком погодитися не можна.

Так, відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (в редакції Закону від 4 липня 2002 року) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45 років ( а інвалідам війни - незалежно від віку) і якщо вони мають загальний трудовий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і шести місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ чи в державній пожежній охороні.

Це означає, що у разі звернення із заявою особи, яка відповідає критеріям наведеним у викладеній нормі починаючи з 6 серпня 2002 року (дата набуття чинності змін до статті 12 Закону ) і до 29 квітня 2006 року (набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" № 3591-ІV (3591-15) ) пенсія призначається за правилами Закону "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Встановивши, що ОСОБА_1 у віці 50 років при загальному трудовому стажі більше 31 року з яких більше 16 років військова служба звернувся до Сумського об'єднаного міського військового комісаріату Сумської області з питань оформлення відповідних документів для призначення пенсії за вислугу років у січні 2006 року, тобто в період дії Закону у редакції від 4 липня 2002 року, судами помилково зроблено висновок, що у позивача відсутнє право на військову пенсію.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень, то згідно з правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове, у даному випадку про задоволення позову.

При цьому, визнаючи дії суб'єктів оскарження протиправними, колегія суддів вважає, що повний захист порушеного права позивача матиме місце за умови призначення йому відповідної пенсії.

Оскільки повноваження щодо призначення пенсії за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) передані з відання Міністерства оборони України до органів Пенсійного фонду України, то призначити виплати належить останньому.

Крім того, статтею 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , пенсії з 1 січня 2007 року призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

На підставі викладеного, керуючись статтями 223, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 19 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2006 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Відмову Сумського об'єднаного міського військового комісаріату Сумської області та Сумського обласного військового комісаріату щодо призначення пенсії визнати неправомірною.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити ОСОБА_1. пенсію на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" в редакції Закону від 4 липня 2002 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.