Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Нечитайло О.М.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Рибченко А.О.

секретар судового засідання Патюк А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.09.08р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги ДПІ у м. Сімферополі на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 та постанову господарського суду АР Крим від 26.07.2006

у справі №2-27/10434-2006А

за позовом Кримського державного проектно-вишукувального інституту з меліоративного та водогосподарського будівництва "Кримдіпроводгосп"

до ДПІ у м. Сімферополі

про спонукання вчинити дії

Кримський державний проектно - вишукувальний інститут по меліоративному і водогосподарському будівництво "Кримдіпроводгосп" звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про зобов’язання Державної податкової інспекції у місті Сімферополі відобразити у автоматизованої інформаційної системі оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів ), особових рахунках та картках особових рахунків сплату Кримським державним проектно - вишукувальним інститутом по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" податку на додану вартість за травень, червень 2001 у розмірі 23500 грн. сплаченого платіжними дорученнями №445 від 18.06.2001 №447 від 20.06.2001 та від №87 від 19.07.2001. Також просив суд зобов’язати Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі здійснити та відобразити у автоматизованій інформаційній системі оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), особових рахунках та картках особових рахунків списання пені та штрафних санкцій, що були нараховані в наслідок несвоєчасного відображення сплати Кримським державним проектно - вишукувальним інститутом по меліоративному і водогосподарському будівництву "Кримдіпроводгосп" податку на додану вартість за травень, червень 2001 у розмірі 23500 грн. відповідно до платіжних доручень №445 від 18.06.2001 №447 від 20.06.2001 та №87 від 19.07.2001.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.07.2006, яку залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 у справі №2-27/10434-2006А, позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Сімферополі звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкові зобов’язання Кримського державного проектно вишукувального інституту по меліоративному і водогосподарському будівництво "Кримдіпроводгосп" по податку на додану вартість за травень 2001 склали 11100 грн., що підтверджується декларацією вхід. №5733 від 19.06.2001 податкові зобов’язання по податку на додану вартість за червень 2001 склали 12400 грн., що підтверджується декларацією вхід. № 79 від 20.07.2001.

В зв’язку з виникненням податкового зобов’язання по податку на додану вартість позивачем було за відповідні періоди сплачено податок на додану вартість у розмірі 23500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №445 від 18.06.2001, №447 від 20.06.2001 і №87 від 19.07.2001.

Вказані платіжні доручення були прийняті установою банку до виконання. Грошові кошти, указані в платіжних дорученнях, на загальну суму 23500 грн. були списані з розрахункового рахунку позивача, про що свідчать відповідні відмітки банку на вищевказаних платіжних дорученнях.

Судами також встановлено, що вказані грошові кошти не надійшли за призначенням з вини обслуговуючого банку - АК АПБ "Україна". Вказаний факт не оскаржується відповідачем по суті.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що позивачем по справі було виконано податкові зобов’язання за травень, червень 2001.

Відповідач 22.01.2002 направив до позивача першу податкову вимогу №1/144 п податку на додану вартість на суму 21100 грн.

28.02.2002 відповідачем була направлена друга податкова вимога №2/531 по податку на додану вартість на суму 5665,81 грн. Друга податкова вимога була винесена на суму меншу ніж було зобов’язання в зв’язку з тим, що відповідач, не зважаючи на призначення платежу, яке вказує платник, зараховував подальші поточні податкові платежі у погашення податкового боргу (який вже фактично не існував ).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди мотивували тим, що відповідачем належність, адекватність та добросовісність ведення обліку податкових зобов’язань у відповідності до вимог чинного законодавства України не дотримано, а вказаний річний строк позивачем не порушено, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів 21.03.2006, тобто коли було складено акт перевірки №2075/15-2 у якому було зазначено застосування фінансових санкцій за не сплату податкового боргу, який позивачем було в дійсності сплачено. Отже, суди дійшли висновку, що строк позовної давності не сплинув.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справі, позивач по справі звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим до ДПІ у місті Сімферополі з позовом про визнання недійсними податкових вимог.

По результатам розгляду вказаного позову господарським судом Автономної Республіки Крим було винесено рішення від 20.05.2002 у справі №2-20/6028 -2002 відповідно до якого позов було задоволено та визнано недійсними вищевказані податкові вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням ДПІ у місті Сімферополі, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

По результатам розгляду вказаної скарги Севастопольським апеляційним господарським судом було винесено постанову від 08.07.2002 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2002 було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Таким чином, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2002 по справі №2-20/6028 - 2002 вступило в закону силу.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.05.2002 у справі №2-20/6028 - 2002 було встановлено, що ДПІ у місті Сімферополі без достатніх підстав виписав у відношенні позивача податкові вимоги, оскільки відповідно до п.6.2 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 (2181-14) №2181, податкова вимога надсилається у разі, якщо узгоджена сума не сплачена платником податків у встановлений законом строк. Судом було визнано дії ДПІ у місті Сімферополі неправомірними по тим підставам, що позивач своєчасно прийняв міри до сплати податків в червні - липні 2001, а не надходження їх до бюджету відбулось по вині банку - АКВ "Україна".

Відповідно до вимог підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181, за порушення строків перерахування податків до бюджету з вини банку, останній сплачує пеню і несе іншу відповідальність за порушення порядку своєчасного і повного внесення платежів до б юджету.

Відповідно до пункту 2 статті 12 Закону України "Про систему оподаткування" банки виконують доручення платників податків на перерахування податків і зборів до держбюджету України і місцевих бюджетів у встановлені Законом строки. Відповідно до відміток банку на платіжних дорученнях, банком було списано з рахунку позивача податкові платежі в червні - липні 2001.

Суд у вказаному рішенні встановив, що доводи відповідача про відповідальність позивача за несвоєчасну сплату податку є необґрунтованими, оскільки платник податку належним чином виконав свої зобов’язання по сплаті податків до бюджету, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Факт виконання податкових зобов’язань відсутності податкового боргу за травень - червень 2001 та неправомірність дій щодо його нарахування та стягнення є встановленими.

Однак відповідач неправомірно не приймає до уваги сплату податкового зобов’язання по податку на додану вартість за травень - червень 2001 визнану в судовому порядку та відмовляється відобразити факт сплати податку в системі оперативного обліку податків і зборів ( обов'язкових платежів ), що надходять до бюджетів і державних цільових фондів.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" функціями державним податкових органів є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів ) забезпечення обліку платежів, правильності обчислення і своєчасності надходжень податків, платежів.

Доводи, висловлені в касаційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки факт відсутності заборгованості по податку на додану вартість в сумі 23500 грн. встановлений рішенням господарського суду по справі №2-20/6028-2002 від 20.05.2002, яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.07.2002.

На підставі даних судових актів, ДПІ у місті Сімферополі повинне було привести у відповідність картки лицьових рахунків у тому числі по ПДВ і прибрати з бази даних дану заборгованість.

У зв'язку з тим, що до моменту перевірки 23.03.2006 (акт №2075/15-2) позивач не розташовував зведенням про те, що до цього часу, лицьовий його рахунок не був приведений у відповідність, то не має місця пропуск строку позовної давності.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що суди дійшли вірного висновку, що позивач звернувся до суду до закінчення строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з моменту складення акту перевірки від 23.03.2006.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПІ у м. Сімферополі задоволенню не підлягає, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 та постанова господарського суду АР Крим від 26.07.2006 -у справі №2-27/10434-2006А – залишаються без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 та постанову господарського суду АР Крим від 26.07.2006 -у справі №2-27/10434-2006А – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.