Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої - Васильченко Н.В., суддів - Бим М.Є., Гордійчук Н.В., Матолича С.В., Фадєєвої Н.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2006 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату про визнання права на надбавку до пенсії за участь у бойових діях з 1 листопада 2003 року та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та виплатити перераховані пенсію.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване, прийнято рішення про відмову у позові.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції Нєдєлєв І.Г. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року скасувати, постанову Приморського районного суду міста Одеси від 14 червня 2006 року залишити в силі.

В касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове про задоволення позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , яка з 2000 року виплачується з урахуванням його статусу учасника бойових дій.

Відповідно до вимог частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років учасникам бойових дій підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальних пенсій за віком, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 03 січня 2002 року №1 (1-2002-п) встановлено, що підвищення пенсії особам до, яких відноситься позивач, проводилося виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що розмір пенсії, яку позивач одержував, зокрема, у спірний період, не був нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. А його вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії та підвищень до неї повинна визначатися згідно із Законами України про затвердження прожиткового мінімуму на певний рік та Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) суперечать Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та постанові Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Суб'єкт владних повноважень призначив і виплачував пенсію у відповідності з чинним законодавством і не порушив пенсійних прав позивача.

Таким чином, суд, з урахуванням цих положень, правильно відмовив у задоволенні вимог про проведення перерахунку пенсії.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Апеляційного суду Одеської області від 4 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.