Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника відповідача - Іващенка Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на постанову господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року

у справі № 8/176-АП-06

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про скасування податкового повідомлення - рішення в частині, -

У квітні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002472303/0 від 22 серпня 2005 року в сумі 2 961, 00 грн.

Постановою господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року постанову господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на те, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій надана правильна правова оцінка обставинам у справі та правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, за результатами якої було складено акт № 21030442/0233 від 17 серпня 2005 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 5 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у невикористанні при здійсненні розрахункових операцій розрахункової книжки та ненаданні розрахункового документу на суму 7, 30 грн. Крім того, перевіркою було встановлено порушення п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що мало вираз у незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, на суму 592, 20 грн.

22 серпня 2005 року ДПІ у м. Херсоні на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0002472303/0, яким на підставі п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначила позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: штрафні санкції в сумі 3 301, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що факти порушення позивачем п. 5, п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" підтверджуються, зокрема, актом перевірки, актом опису готівки, поясненнями реалізатора та не були спростовані позивачем, а тому застосування штрафних санкцій в сумі 3 301, 00 грн. на підставі п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" податковим повідомленням - рішенням № 0002472303/0 від 22 серпня 2005 року є правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що факт невикористання розрахункової книжки при здійсненні продажу однієї пляшки пива "Оболонь" (2л) за ціною 7, 30 грн. та факт невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, були встановлені актом перевірки, підтверджуються актом опису готівки, підписаним реалізатором ОСОБА_2, та її письмовими поясненнями, що не було спростовано позивачем, а тому застосування фінансових санкцій на підставі п. 3 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в сумі 3 301, 00 грн. є правомірним.

При цьому суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання позивача на те, що виявлена сума готівкових коштів є особистими коштами суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з урахуванням того, що сума виявлених під час перевірки коштів знаходилась на місці проведення розрахунків, яке відповідно до абзацу двадцять шостого ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначається як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

В той же час, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) цей закон є спеціальним з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 вищезазначеного Закону податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1 цього ж Закону).

Таким чином, така форма акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення - рішення, може застосуватись лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст. 14 та ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Фінансові санкції, передбачені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , не відносяться до податків і зборів (обов'язкових платежів), а тому обов'язок по сплаті цих фінансових санкцій не відноситься до податкового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, визначення відповідачем фінансових санкцій в податковому повідомленні - рішенні податковим зобов'язанням є таким, що суперечить законодавству.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 225, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 2 961, 00 грн. у податковому повідомленні - рішенні Державної податкової інспекції у місті Херсоні № 0002472303/0 від 22 серпня 2005 року податковим зобов'язанням.

В іншій частині постанову господарського суду Херсонської області від 20 червня 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 27 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.