Про визнання протиправною діяльність Вищої ради юстиції - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до Вищої ради юстиції, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовом у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якому просив: визнати протиправною діяльність Вищої ради юстиції; скасувати ухвали Святошинського районного суду міста Києва, що перелічені у позовній заяві, та підготувати за рахунок суддів повторний розгляд справи; стягнути за рахунок Державного бюджету України на його користь 150 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБИ_1 залишив без руху та надав йому строк до 3 листопада 2014 року для усунення вказаних в зазначеній ухвалі недоліків, а ухвалою від 6 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБИ_1 визнав неподаною та повернув позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 листопада 2014 року, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати вказану ухвалу та задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 171-1 КАС. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо актів Вищої ради юстиції.

Статтями 105, 106 КАС визначено форму та зміст адміністративного позову та вимоги до позовної заяви. Зокрема, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.

Залишаючи позовну заяву ОСОБИ_1 без руху, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 3 жовтня 2014 року послався на те, що позовні вимоги є нечіткими, оскільки незрозуміло, яку саме діяльність відповідача потрібно визнати протиправною, а вимоги позивача щодо скасування ухвал Святошинського районного суду міста Києва відповідно до частини четвертої статті 18 та статті 171-1 КАС не підлягають розгляду у Вищому адміністративному суді України як суді першої інстанції. Крім того, до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору або належним чином завірений документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати судового збору.

На виконання вищевказаної ухвали суду ОСОБА_1 13 жовтня 2014 року подав до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначив, що його позовна заява відповідає вимогам КАС (2747-15) , а судовий збір за її подання не підлягає сплаті відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".

Визнаючи позовну заяву ОСОБИ_1 неподаною та повертаючи її позивачу, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 6 листопада 2014 року виходив із того, що позивач не усунув вказані в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 жовтня 2014 року недоліки, оскільки до поданої позивачем заяви про усунення недоліків не додано жодного доказу, який би підтверджував неправомірність дій відповідача, не додано квитанцію про сплату судового збору або копію документа, який підтверджує наявність пільг щодо сплати судового збору, а також не уточнено позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що Вищий адміністративний суд України правомірно повернув позовну заяву позивачу згідно з пунктом 1 частини третьої статті 108 КАС, оскільки позивач не усунув вказані в ухвалі суду від 3 жовтня 2014 року недоліки, а саме: не привів зміст позовних вимог у відповідність із частинами четвертою і п'ятою статті 105 КАС; у заяві немає жодного доводу та не надані докази стосовно допущення суб'єктом владних повноважень порушень закону під час здійснення владних управлінських функцій щодо позивача; до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору або належним чином завірений документ, який би підтверджував наявність пільг щодо сплати судового збору.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд касаційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, тому в задоволенні заяви ОСОБИ_1 слід відмовити.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України