Про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" (далі - Товариство) до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 грудня 2013 року № 500060804/2013/000022/2 про коригування митної вартості; визнати протиправними дії відповідача з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації від 23 грудня 2013 року № 500060804/2013/00154 (далі - картка відмови) та скасувати цю картку відмови; зобов'язати відповідача прийняти документи до оформлення товару (акриловий герметик) за вказаною декларантом ціною разом з митною декларацією № 500060804/2013/102023 та провести митне оформлення цього товару.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що Митниця неправомірно відмовила у митному оформлені імпортованого позивачем товару за вищевказаною митною декларацією, митна вартість якого була заявлена позивачем за основним методом - за ціною контракту, а також неправомірно прийняла рішення про коригування митної вартості цього товару без проведення із позивачем обов'язкових консультацій в письмовій формі.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2014 року, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення від 23 грудня 2013 року № 500060804/2013/000022/2; визнав протиправними дії відповідача щодо видачі картки відмови та скасував її; в іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 серпня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: частини третьої статті 53, частини п'ятої, підпунктів 2, 3 частини шостої статті 54, частини першої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК).

На обґрунтування заяви Митниця додала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2013 року № К/800/13142/13 та 5 лютого 2014 року № К/800/31520/13, які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Митниці задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, касаційний суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з відмовою позивачів надати додаткові документи при проведенні процедури консультацій у митного органу не було підстав застосувати митну вартість, визначену позивачем, та інші методи визначення митної вартості товару, тому при визначенні митної вартості за резервним методом митниця діяла відповідно до вимог статті 64 МК.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову Товариства, зазначив, що ці суди правильно встановили необґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару без дотримання Митницею встановленого порядку проведення консультацій та пояснення неможливості застосування попередніх чотирьох додаткових методів, вказали на відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів та на безпідставність доводів Митниці щодо існування розбіжностей у наданих позивачем документах, зокрема, щодо страхування товару з огляду на умови його поставки.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, то у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Південної митниці Міністерства доходів і зборів України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.