Відкрите акціонерне товариство "Охтирська швейна фабрика" (надалі – позивач, ВАТ "Охтирська швейна фабрика") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Охтирської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач, Охтирська ОДПІ) про визнання недійсною другої податкової вимоги від 13.03.2002 р. №2/3, а також про визнання недійсними Актів опису майна ВАТ "Охтирська швейна фабрика" від 12.09.2002 р. №38 та Акту опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 12.09.2002 р.

Рішенням господарського суду Сумської області (суддя – Левченко П.І.) від 16.12.2004р., яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. (судова колегія у складі: головуючий суддя – Олійник В.Ф., судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.) у справі № 4/556-04 позовні вимоги задоволені частково, другу податкову вимогу від 13.03.2002 р. №2/3, на загальну суму податкового боргу 111 645 грн. 32 коп. визнано недійсною в частині визначення податкового боргу на суму 100 264 грн. 74 коп. Акт опису активів ВАТ "Охтирська швейна фабрика", самостійно виділених платником податків для продажу від 12.09.2002 р., визнано недійсним. Акт опису активів ВАТ "Охтирська швейна фабрика" №38 від 12.09.2002 р. визнано недійсним. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказані судові рішення мотивовані встановленням факту, що сума податкового боргу, визначена у другій податковій вимозі є необгрунтованою та визначена позивачем помилково, щодо акту опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 12.09.2002р., то останній підлягає визнанню недійсним, у зв’язку із відсутністю у особи, яка його підписала, повноважень на це, також господарськими судами першої та апеляційної інстанцій визнано недійсним акт опису активів від 12.09.2002р. № 38, оскільки останній не відповідає вимогам вимогам чинного законодавства України, а саме нормативним приписам Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Не погоджуючись із таким судовими рішеннями, Охтирська ОДПІ, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою в якій, з підстав порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2004р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. у справі № 4/556-04, в частині визнання недійсним акту опису активів ВАТ "Охтирська швейна фабрика" від 12.09.2002р. № 38.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005р. у справі № 4/556-04, у зв’язку із вступом в законну силу Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана на розгляд Вищому адміністративному суду України за підвідомчістю.

Заперечень на касаційну скаргу Охтирської ОДПІ від позивача до адміністративного суду касаційної інстанції не надійшло.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Місцевим та апеляційним господарськими судам встановлені слідуючі фактичні обставини справи:

13.03.2002 р. Охтирською ОДПІ Сумської області була виставлена ВАТ "Охтирська швейна фабрика" друга податкова вимога № 2/3 на загальну суму податкового боргу в розмірі 111 645 грн. 32 коп.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вказана податкова вимога не відповідає дійсності, оскільки до неї безпідставно включена сума пені за несвоєчасне надходження валютної виручки в розмірі 78 082 грн. (рішення відповідача про нарахування цієї суми пені було визнане недійсним рішенням господарського суду Сумської області від 24.12.2001 року у справі № 4010-6/945), а також сума 23000,00 грн., розстрочених податкових зобов'язань згідно договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань від 27.02.2002р. № 2, укладеного між сторонами у даній справі терміном з 27.02.2002р. до 27.11.2002р.

Відповідач в уточненому відзиві на позов від 04.11.2004р. № 12617 (а.с. 47-50) визнав, що на день прийняття другої податкової вимоги 13.03.2002р. податковий борг позивача складав 11 380грн. 58коп.

Таким чином, фактична сума податкового боргу, складає 11 380 грн. 58 коп. та була повністю забезпечена податковою заставою, зареєстрованою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчить витяг з цього реєстру (а.с. 34).

12.03.2002р., Охтирською ОДПІ було прийнято рішення № 2231 про застосовування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів, а 12.09.2002р., як свідчать матеріали справи, відповідачем складено два акти: акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу від 12.09.2002р. та акт опису активів № 38 від 12.09.2002р., на підставі рішення начальника Охтирської ОДПІ від 12.03.2002р. №2231.

Акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу 12.09.2002р., складений податковим керуючим з представником ВАТ "Охтирська швейна фабрика" Марченко Л.В.

У ході розгляду справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що повноваженнями щодо виділення нерухомого майна для продажу у Марченко Л.В. були відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Охтирської ОДПІ задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з касаційної скарги, відповідачем оскаржуються судові рішення, прийнятті у справі № 4/556-04, в частині визнання недійсним акту опису активів ВАТ "Охтирська швейна фабрика" складеного Охтирською ОДПІ від 12.09.2002р. № 38.

Відповідно до пп. 10.1.3. п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач не звертався до позивача в особі його повноважного органу з пропозицією самостійно визначити склад і черговість продажу своїх активів.

Крім того, судами встановлено, що у період, коли існувала зареєстрована податкова застава рухомого майна позивача на суму 1145,00 грн., у останнього в наявності була готова продукція на суму 99 545 грн. 11 коп. та сировина на суму 92 066 грн. 50 коп., а також транспортні засоби (автомобілі ЖУК А-06, ЗАЗ - 1102, ВАЗ - 21053), що підтверджується оглянутими судом оригіналами технічних паспортів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем при складені акту опису активів ВАТ "Охтирська швейна фабрика" від 12.09.2002р. № 38 порушено вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними ціловими фондами", в частині недотримання останнім процедури, передбаченої вказаним законом для вчинення дій щодо опису активів платника податків, а тому, останній не може вважатись правомірним.

Відповідно до ч. 12 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 4/556-04, Господарський суд Сумської області та Харківський апеляційний господарський суд дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Таким чином, касаційна скарга Охтирської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2004р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. у справі № 4/556-04 – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

1. Касаційну скаргу Охтирської державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2004р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. у справі № 4/556-04 залишити без задоволення.

2 Рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2004р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.03.2005р. у справі № 4/556-04 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.