Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року

у справі № 36-193 (17/163)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Суха балка"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень

Відкрите акціонерне товариство "Суха балка" (далі – ВАТ "Суха балка") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – СДПІ ГМК у м. Кривому Розі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000182330/1 від 15.04.2004 року та 0000052600/0 від 10.03.2004 року.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2005 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на правомірне виключення з валових витрат підприємства суми передоплати за товар згідно договору та відсотків за кредитним договором.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року рішення місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено. Спірні податкові повідомлення-рішення визнано недійсними.

Судове рішення вмотивовано посиланням на п. п. 5.2, 5.3.ст. 5, п. п. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за змістом яких момент виникнення у платника податку на прибуток валових витрат не залежить від факту отримання таким платником придбаних товарів (робіт, послуг), від наявності дебіторської чи кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, СДПІ ГМК у м. Кривому Розі звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 10, 11 Кодексу адміністративного судочинства України, п. п. 5.5.1 п. 5.5, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5. п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У запереченнях на касаційну скаргу ВАТ "Суха балка" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.10.2002 року між ВАТ "Суха балка" та Товариством з обмеженою відповідальністю компанією "Ресурс" укладено договір поставки № 1088, яким передбачена 100% передоплата за продукцію.

На виконання зазначеного договору позивачем за період ІІ – ІV квартал 2003 року було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Ресурс" 55 177 603,04 грн. Постачальником було поставлено товарно-матеріальних цінностей на суму 751 787,54 грн.

Сума передоплати віднесена позивачем до складу валових витрат.

02.07.2001 року між ВАТ "Суха балка" та Кредитним банком "ПриватБанк" укладено кредитний договір № 4С114И, на підставі якого підприємством отримані кошти на фінансування поточної діяльності підприємства та встановлено розмір відсотків, що підлягав сплаті за користування кредитними коштами (12% та 24 % річних); розмір відсотків неодноразово змінювався додатковими угодами до договору.

Позивачем віднесено до складу валових витрат ІІ кварталу 2003 року відсотки, сплачені по кредитному договору у розмірі 575 142,34 грн.

СДПІ ГМК у м. Кривому Розі проведено комплексну документальну перевірку ВАТ "Суха балка" за період з 01.04.2003 року по 31.12.2003 року.

За результатами перевірки 05.03.2004 року винесено акт, що слугував підставою для прийняття 10.03.2004 року СДПІ ГМК у м. Кривому Розі податкових повідомлень-рішень № 0000182330/1 та 0000052600/0, якими позивачу визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток у розмірі, відповідно, на суму 15 926 664,08 грн. та 8 151 356,56 грн.

За результатами апеляційного узгодження податкові зобов’язання позивача складали 15 924 950,74 грн. (8 847 147,18 – основний платіж, 7 077 803,56 грн. – штрафні (фінансові) санкції) за податковим повідомленням-рішенням № 0000182330/1 від 15.04.2004 року; 8 151 356,56 грн. (4 769 200,82 грн. – основний платіж, 3 382 155,74 грн. – штрафні (фінансові) санкції) за податковим повідомленням-рішенням № 0000052600/0 від 10.03.2004 року.

З позиції контролюючого органу право на віднесення до складу валових витрат суми передоплати підприємство набуває з моменту отримання товарно-матеріальних цінностей. Грошовими коштами, що були отримані по кредитному договору скористалося Товариство з обмеженою відповідальністю компанії "Ресурс", а не позивач, сплативши відсотки за кредит.

Зазначені операції не пов’язані з отриманням доходу та не свідчать про наявність господарської діяльності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.8 цієї статті.

Пункти 5.3 – 5.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачають обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум здійснених платником податків попередніх оплат. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону).

Враховуючи положення наведених норм, висновок суду апеляційної інстанції про те, що зазначеним Законом не забороняється віднесення понесених витрат, пов’язаних з попередньою оплатою продукції, до складу валових витрат у разі ненадання покупцю продукції у тому ж податковому періоді, слід визнати правильним.

Згідно з п. п. 5.5.1 п. 5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку.

До того ж відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону України момент виникнення валових витрат визначається по двох подіях, що відбуваються раніше: або дата списання коштів платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів.

Таким чином наведена норма дає право платникам податку включати до складу валових витрат сплачені в розрахунок за товар грошові кошти за правилом пе ршої події. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що погашення кредиту за рахунок коштів, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Ресурс", є встановленням джерела погашення кредиту, а не факту використання кредитних коштів, за користування якими нараховуються проценти.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною та суттєвою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України поділяє позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що факт використання кредитних коштів на потреби, пов’язані із веденням господарської діяльності, підтверджується копіями виписок банку по позичковому рахунку підприємства та платіжними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .