Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Харченка В.В.

суддів Васильченко Н.В.

Кравченко О.О.

Гончар Л.Я.

Матолича С.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року у справі за позовом прокурора Добровеличківського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ "Помічнянський елеватор" про стягнення суми,-

Встановила:

У червні 2006 року прокурор Добровеличківського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ВАТ "Помічнянський елеватор" про стягнення 11 759 грн. 22 коп. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

В обгрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХII від 21.03.1991 р. (875-12) (зі змінами і доповненнями).

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповід058ача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , в редакції, чинній на час спірних правовідносин ( далі - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складає 152 працівники. Кількість інвалідів, що повинні працювати на підприємстві, складає 6 осіб. Фактична кількість працюючих інвалідів на підприємстві складає 5 осіб.

Суди дали належну оцінку доказам по справі, і, зокрема, що до Добровеличківського центру зайнятості Кіровоградської області відповідачем- щомісячно надавались звіти. В звітах зазначалось про наявність на підприємстві вакантних посад для інвалідів. Уповноваженими органами та організаціями інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись. В справі відсутні докази того, що відповідач відмовляв в працевлаштуванні інвалідів.

Суди підставно дійшли висновку, що в даному випадку відповідачем було вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, в зв'язку з чим, на нього не може бути покладено відповідальність за невиконання уповноваженими органами обов'язку щодо направлення інвалідів для працевлаштування чи за відсутність інвалідів, що бажають працевлаштуватися.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230 - Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, а постанову господарського суду Кіровоградської області від 1 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.