ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 року № К-26000/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 03.07.2006 р.
та постанову господарського суду Харківської області від
17.04.2006 р.
у справі № АС-27/125-06 господарського суду Харківської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агросервіс"
до 1. Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі
м. Харкова
2. Відділення Державного казначейства у Фрунзенському районі
м. Харкова
про стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість в сумі 13 401 грн. та відсотків в сумі
3 409,84 грн., -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Агросервіс" звернулось до господарського суду
Харківської області з позовною заявою та уточненням до неї, в яких
просив стягнути з Державного бюджету України бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість в сумі 13 401 грн. по
декларації за лютий 2004 р. та відсотки в сумі 3 409,84 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від
17.04.2006 р. у справі № АС-27/125-06 позовні вимоги задоволено,
стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Агросервіс"
16 810,84 грн. бюджетного відшкодування по податку на додану
вартість та відсотків, а також 3,40 грн. витрат по сплаті
державного мита.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
наявність у позивача від'ємного значення податку на додану
вартість за спірною податковою декларацією за лютий 2004 р.
підтверджена актом ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова від
09.04.2004 р. про результати документальної перевірки ТОВ
"Агросервіс" з питань правомірності відшкодування ПДВ за період з
01.02.2004 р. по 29.02.2004 р. Проте, суми податку на додану
вартість позивачу відшкодовано частково, а в сумі 13 401 грн.
відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість не
здійснено. Щодо стягнення відсотків в сумі 3 409,84 грн. судом
зазначено, що його розрахунок зроблений відповідно до вимог
чинного законодавства.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.07.2006 р. постанову місцевого господарського суду змінено та
відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення відсотків в
сумі 81,46 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь
позивача витрати по сплаті державного мита в сумі 166,42 грн. В
іншій частині постанову господарського суду Харківської області
від 17.04.2006 р. залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду в частині відмови
в стягненні відсотків в сумі 81,46 грн. мотивована тим, що
позивачем відсотки нараховані без врахування того, що облікова
ставка НБУ постійно змінювалась, а тому сума відсотків нарахована
більше на 81,46 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх
інстанцій, ДПI у Фрунзенському районі м. Харкова оскаржила їх в
касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами
норм матеріального права, просить скасувати постанову
господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. повністю
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.07.2006 р. в частині задоволених позовних вимог та відмовити
позивачу у позові в цій частині, а в іншій частині постанову суду
апеляційної інстанції залишити без змін.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, не
зважаючи на те, що були належно повідомлені про день, місце і час
розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
неприбуття сторін або інших осіб, які беруть
участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце
касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до
висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з
огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що у відповідності до приписів податкового
законодавства 18.03.2004 р. позивачем до органу податкової служби
було надано податкову декларацію по ПДВ за лютий 2004 року.
Згідно декларації, за результатами господарської діяльності
ТОВ "Агросервіс" у лютому 2004 р. сума податкового кредиту з
податку на додану вартість перевищила суму податкових зобов'язань
на 41 726 грн., з них 27 331 грн. - внаслідок здійснення операцій
з вивезення товарів за межі митного кордону України.
Першим відповідачем була проведена перевірка позивача з
питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за
період з 01.02.2004 р. по 29.02.2004 р., про що було складено акт
№ 1042/23-416-416-24280292 від 09.04.2004р., згідно з яким
порушень податкового законодавства щодо обліку податку на додану
вартість та нарахування податкового кредиту з боку позивача не
встановлено. Даним актом підтверджено наявність у позивача
від'ємного значення податку на додану вартість за спірною
податковою декларацією.
На момент звернення з позовом вказані суми податку на додану
вартість позивачу відшкодовано частково 24.03.2005 р. в сумі 27
331 грн. та 994 грн. В іншій частині відшкодування від'ємного
значення податку на додану вартість не здійснено.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, що діяла на час виникнення у
позивача права на бюджетне відшкодування) встановлено порядок
визначення суми податку, що підлягає сплаті в бюджет та
відшкодуванню з бюджету і строки розрахунків з бюджетом.
Згідно абз. 2 пп. 7.7.3 вказаної статті, підставою для
одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період.
Абзац 1 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що сума, яка підлягає
відшкодуванню із бюджету, відшкодовується на протязі місяця після
подачі декларації.
Як встановлено судами, розрахунок експортного відшкодування
позивачем до органів ДПI був зданий.
По заявлених сумах бюджетне відшкодування проведено не в
повному обсязі.
Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми, не відшкодовані
платнику податку на протязі місяця, вважаються бюджетною
заборгованістю.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Твердження першого відповідача про те, що право позивача на
відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок
правомірно відхилено судами попередніх інстанцій як необгрунтоване
з посиланням на положення Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який не передбачає отримання результатів
зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості
обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.
Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією судів
першої та апеляційної інстанцій, що право позивача на бюджетне
відшкодування податку на додану вартість в сумі 13 401 грн. по
декларації за лютий 2004 р. базується на нормах чинного
законодавства.
Відповідно до абз. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши розрахунок відсотків за
несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, наданий ДПI
у Фрунзенському районі м. Харкова, встановив, що позивачем
відсотки нараховані без урахуванням того, що облікова ставка НБУ
постійно змінювалась (збільшувалась), у зв'язку з чим сума
відсотків на бюджетну заборгованість, яка підлягає стягненню з
Державного бюджету, нарахована більше на 81,46 грн.
В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції прийшов до
висновку, що до стягнення підлягає сума відсотків у розмірі 3
328,38 грн., а не в розмірі 3 409,84 грн., як визначив місцевий
господарський суд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок
апеляційного господарського суду щодо обгрунтованості позовних
вимог в частині стягнення бюджетного відшкодування податку на
додану вартість в розмірі 13 401 грн. та відсотків в сумі 3 328,38
грн. узгоджується з обставинами справи та відповідає правильному
застосуванню норм матеріального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, а
тому не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.07.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Маринчак Н.Є.
(підпис) Федоров М.О.