ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Бутенка В.I.
суддів: Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
при секретарі: Мацюк Т.С.,
за участю представників відповідача Горобчишина С.В.,
Дериконя В.В., Демчишиної О.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на
постанову апеляційного суду Хмельницької області від 04 травня
2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до
Хмельницької митниці про поновлення на роботі на посаді інспектора
митниці, -
В С Т А Н О В И Л А :
22 листопада 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з
адміністративним позовом до Хмельницької митниці про поновлення на
роботі на посаді інспектора митниці, посилаючись на те, що при
звільненні не було враховано його переважне право на залишенні на
роботі. Крім того, відповідачем йому не було запропоновано іншої
посади на митниці у зв'язку з чим ОСОБА_1. просив суд поновити
його на роботі на попередній посаді.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 09 березня
2006 року адміністративний позов ОСОБА_1. було задоволено та
поновлено його на роботі на посаді інспектора Хмельницької
митниці.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 04
травня 2006 року задоволено апеляційну скаргу відповідача та
скасовано постанову суду першої інстанції. Ухвалено нове рішення,
яким у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, просить
постановлене ним рішення скасувати, а постанову Хмельницького
міськрайонного суду від 09 березня 2006 року залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовими інстанціями встановлено, що 25.12.2002 року
ОСОБА_1., який в 1997 році закінчив Академію Прикордонних військ
України за спеціальністю цивільна "філологія іноземних мов", а з
2004 року навчається в Академії митної служби України за
спеціальністю "транспортні системи" факультету "організація та
технології митного контролю", був прийнятий на роботу в Подільську
регіональну митницю на посаду головного інспектора.
В липні 2003 року йому було присвоєно персональне звання
інспектора митної служби 3 рангу. 13.02.2004 року ОСОБА_1. був
призначений на посаду начальника сектора чергових митної варти.
Наказом державної митної служби №194 від 22.03.2005 року було
припинено з 24.06.2005 року діяльність Подільської регіональної
митниці шляхом перетворення її на Хмельницьку митницю, яка є її
правонаступником. Цим же наказом начальників митниць, що
ліквідуються, було зобов'язано вирішити питання із звільненням
працівників, а наказом Хмельницької митниці №171-к від 21 жовтня
2005 року ОСОБА_1. звільнено з посади начальника сектора митниці у
зв'язку зі скороченням штатної чисельної працівників за п.1 ст. 40
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
зазначений наказ про звільнення позивача не відповідає вимогам
ст.ст. 42, 49 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, оскільки при звільненні з
роботи йому не було запропоновано інших вакантних посад, після
того як ОСОБА_1. не пройшов конкурсного відбору.
Проте з таким висновком обгрунтовано не погодився апеляційний
суд, прийнявши протилежне рішення з правильністю висновків якого
колегія суддів погоджується повністю.
Так, відповідно до ч.3 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду
України №9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами
трудових спорів" ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
при ліквідації підприємства
(установи, організації) правила п.1 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення
його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. У цих
випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на
заново утвореному підприємстві, якщо він туди не був переведений в
установленому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1. був звільнений в
установленому законом порядку, за ч.1 ст. 40 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату
працівників, оскільки при припиненні діяльності Подільської
регіональної митниці та створенні Хмельницької митниці відбулося
скорочення чисельності та штату працівників і згідно штатного
розпису відбулося скорочення штатної чисельності відділу митної
варти, де працював ОСОБА_1., сектор чергових було ліквідовано.
Про наступне звільнення ОСОБА_1. був повідомлений більш як за
два місяці. При звільненні йому пропонувалися інші посади, але
вони були надані працівникам із більш високою кваліфікацією:
ОСОБА_2. та ОСОБА_3., які не мали стягнень (ОСОБА_1. попереджався
про неповну службову відповідність). Хмельницькою митницею також
були прийняті на роботу за цільовим призначенням випускники
базових профільних вузів із закінченою вищою спеціальною освітою
(ОСОБА_1. лише здобував таку освіту). Крім того, за строковим
договором, на час перебування працівників митниці у відпустці
приймалися на роботу й інші працівники, але ОСОБА_1 ці посади не
пропонувалися, оскільки в цей час він тривалий період перебував на
лікуванні.
Суд першої інстанції уваги на ці обставини не звернув і
постановив помилкове рішення.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки
сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну
правову оцінку, суд апеляційної інстанції постановив рішення, що
відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і
підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами .
При вирішенні справи апеляційним судом правильно застосовані
норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які
б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів суд
не встановлено.
Приведені в касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки
доказів і незгоди з висновками суду .
Відповідно до ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, виключне право
оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Перевіривши справу в повному об'ємі, колегія суддів приходить
до висновку про обгрунтованість висновків суду апеляційної
інстанції та безпідставність приведених в касаційній скарзі
доводів.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія Вищого адміністративного суду України, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Хмельницької області від 04
травня 2006 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає за винятком випадків, встановлених ст. 237
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: