ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Полинько Д.М.,
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
управління Пенсійного фонду України у місті Хмільнику Вінницької
області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької
області від 30.01.2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької
області від 20.03.2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
управління Пенсійного фонду України у місті Хмільнику Вінницької
області про призначення пенсії за вислугу років, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
управління Пенсійного фонду України у місті Хмільнику Вінницької
області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до
пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
з 06.10.2006 року.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької
області від 30.01.2007 року позов задоволено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 20.03.2007
року постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від
30.01.2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від
20.03.2007 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити
у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення
норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, Вищий адміністративний суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивач з 01.08.1980 року був прийнятий на посаду техніка
технічних засобів і вчителем малювання з неповним навантаженням
середньої шкоди № 4 міста Хмільника а з 01.09.1984 року
переведений на посаду учителя математики. Його стаж роботи вчителя
склав 25 років і 1 місяць.
Відповідно до пункту е) стаття 55 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
право на пенсію за вислугу
років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального
забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30
років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається
Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за
вислугу років відповідно до цього Закону.
Відповідачем відмовлено у призначенні позивачу пенсії за
вислугу років з тих підстав, що період його роботи з 01.10.1980
року по 01.09.1984 року не може бути зараховано до спеціального
стажу для призначення пенсії за вислугою років, оскільки стаж не
підтверджений записом у трудовій книжці.
Такі доводи відповідача обгрунтовано визнані судами такими,
що не заслуговують на увагу, оскільки з досліджених в судових
засіданнях доказів вбачається, що позивач був прийнятий на посаду
техніка технічних засобів середньої школи № 4 з 01.08.1980 року, а
відповідно до наказу № 142 від 01.10.1980 року став працювати
вчителем малювання. Як вчителю малювання йому було додано години
уроків на тиждень (наказ № 141 від 01.10.1980 року та № 150 від
01.11.1980 року).
З 1980 по 1985 рік позивач отримував заробітну плату та йому
надавались відпустки як вчителю малювання.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
12.08.1993 року № 637 ( 637-93-п ) (637-93-п)
для підтвердження наявного
трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової
книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на
підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби,
навчання, а також уточнюючими довідками.
Отже, суди обгрунтовано дійшли висновку про те, що позивач
працював з 1980 по 1984 рік вчителем малювання, а тому правильно
зобов'язали управління Пенсійного фонду України у місті Хмільнику
Вінницької області призначити позивачу пенсіюю за вислугу років
відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
з 06.10.2006 року.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального та процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті
Хмільнику Вінницької області залишити без задоволення, а постанову
Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від
30.01.2007 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від
20.03.2007 року - без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко