Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: судді Харченка В.В.

суддів: Гончар Л.Я.

Матолича С.В.

Чалого С.Я.

Шкляр Л.Т.

при секретарі: Деревенському І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 08 листопада 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

У вересні 2006 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Запорізької області від 08 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Спеціалізована державна податковаї інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя в касаційній скарзі посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права просить скасувати ухвалені судові рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи із змісту акту перевірки, на підставі якого податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2006 року у розмірі 756129 грн., випливає, що спір між сторонами виник щодо правомірності або неправомірності змінений позивачем по суті змісту рядка 3 "Розрахунку суми бюджетного відшкодування" за березень 2006 року, а саме: замість показника "сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) внесено запис "сума податку на додану вартість, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальниками таких товарів (послуг)".

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7. ст.7 того ж Закону України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2).

Відтак, з аналізу вказаної норми Закону вбачається, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Аналогічну норму містить також пп.5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (z0250-97) (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. № 213), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982, згідно якого, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Однак, зміст додатку 3 до податкової декларації по податку на додану вартість в частині розрахунку бюджетного відшкодування має істотні відмінності від порядку визначеного пп.7.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та п.п.5.12.2 Порядку, а саме, у рядку 3 додатку 3 зазначено: "Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)".

Отже, додаток 3 безпідставно змінює норми Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) і Порядку, та суперечить їм, оскільки із Закону і Порядку не випливає, що бюджетному відшкодуванню підлягає тільки частина від'ємного значення по товарах (послугах), що передплачені або сплачені і оприбутковані в одному і тому ж податковому періоді, як це витікає з додатку 3.

Також, відповідно до абз.1 пп.4.4.2 "з" п.4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями), форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації або податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам і змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник податків має право представити податковий звіт по іншій формі, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання всупереч нормам закону по такому податку, збору (обов'язковому платежу). Такий звіт по іншій формі представляється разом з поясненням мотивів його складання.

Тобто, із змісту цього абзацу вбачається, що законодавцем встановлено загальне правило про те, що платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, ніж визначені центральним (керівним) органом кон тролюючого органу. Посилання на те, що такі дії платника можливі лише при запровадженні нового податку, збору (обов'язкового платежу) або зміни правил оподаткування і зміни форми податкового обліку чи обов'язкової податкової звітності, відсутні.

Заперечення відповідача відносно того, що зміст рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, в якому визначається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг), не має ніякого відношення щодо суми податкового зобов'язання в сторону його збільшення або зменшення є безпідставними. Оскільки податкове зобов'язання з податку на додану вартість (на відміну від інших податків) може мати не тільки позитивне, але і від'ємне значення, в даному випадку показники рядка 3 додатку 3 до податкової декларації по податку на додану вартість впливають на податкові зобов'язання підприємства, про що зазначено у рішенні суду першої інстанції.

У зв’язку з тим, що, в даному випадку, додаток 3 до податкової декларації по податку на додану вартість занижує суму бюджетного відшкодування, підприємством при подачі декларації до податкового органу був представлений додаток 3 за формою, що відповідає нормам Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) разом з поясненням мотивів його складання.

Оскільки саме сума податку на додану вартість, а не сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена відкритим акціонерним товариством "3апоріжтрансформатор" (одержувачем товарів (послуг) в попередньому податковому періоді (лютому 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг) складає 2510926 грн., що не заперечується актом перевірки, то вона і була правомірно відображена позивачем в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2006 року.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на листи Державної податкової адміністрації України від 12.10.2005 року №20296/7/16-1417 (v2029225-05) та від 20.09.2006 року №17537/7/16-1517-07 (v7537225-06) , оскільки суперечать приписам п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що розрахунок суми бюджетного відшкодування, здійснений відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість,, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 (z0250-97) "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення" (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 15.06.2005 року № 213 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" (z0702-05) ), має меншу юридичну силу ніж розрахунок, зроблений позивачем відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , зокрема, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відтак, дії відповідача відносно зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 256129 грн. за березень 2006 року, не відповідають вимогам діючого законодавства України, зокрема пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 08 листопада 2006 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 31 січня 2007 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.