ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2007
№ К-17439/06, К-21028/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників: позивача - Вершиніної А.М.,
Кислинської О.М. та
відповідача - Клімова Р.I., Колодія О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської
області та Закритого акціонерного товариства Фабрика "Комбі" на
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 14.03.2006 по справі № 100/4-05
за позовом Закритого акціонерного товариства "Фабрика "Комбі"
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі
Київської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Вишгородському районі (далі - ДПI) від 21.03.2005 № 0000541701/3,
в частині донарахування прибуткового податку в розмірі 1 630,17
грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 3 302,54 грн.
Постановою Господарського суду Київської області від
04.11.2005 - позов задоволено частково. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення від 21.03.2005 № 0000541701/3, в
частині визначення податкового зобов'язання на суму 4 776,34 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що за
результатами планової комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ
"Фабрика "Комбі" за період з 01.01.2002 по 31.03.2004, складено
Акт від 20.09.2004 № 166/23-2/19016050, на підставі якого було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2004 №
0000541701/0/0, згідно з яким позивачеві донараховано 1 651,27
грн. податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні
санкції у розмірі 3 302,54 грн.
Зазначене повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в
адміністративному порядку, внаслідок чого ДПА в Київській області
було проведено позапланову документальну перевірку дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Фабрика "Комбі
за період з 01.01.2002 по 31.03.2004, за результатами якої
складено Акт від 29.12.2004 № 235/23-2/19016050, в якому зазначено
про аналогічні порушення, а також порушення ст. 8, ст. 9 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
, пп.6.1, пп.6.4 п. 6 п. 8, пп. 9.2 п. 9 Iнструкції "Про
прибутковий податок з громадян", затвердженої наказом Головної ДПI
України від 21.04.1993 №12, внаслідок чого позивачем недоутримано
та неперераховано до бюджету прибуткового податку за 2002-2003
роки та податку з доходів фізичних осіб в I кварталі 2004 року в
сумі 1 651,27 грн. На підставі зазначеного відповідачем було
прийнято податкове повідомлення-рішення 21.03.2005 № 0000541701/3,
і визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з
доходів найманих працівників в розмірі 4 953,81 грн., з яких 1
651,27 грн. складає основний платіж та 3 302,54 грн. штрафні
санкції.
Відповідно до встановлених обставин, суд першої інстанції
мотивував своє рішення нормами п. 9.2 ст. 9 Iнструкції "Про
прибутковий податок з громадян", і зазначено, - коли працівник
працював неповний місяць (менше 15 календарних днів) не
застосовуються пільги, передбачені п 1., п. 2 ст. 6 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
, а пільга передбачена п.4 ст. 6 названого Декрету
застосуванню підлягає.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14.03.2006 по справі № 100/4-05 постанову
Господарського суду Київської області від 04.11.2005 - скасовано
частково. Позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Вишгородському районі Київської області від 21.03.2005 №
0000541701/3, в частині визначення податкового зобов'язання зі
сплати прибуткового податку з громадян в сумі 519,24 грн. та
нарахування 918,69 грн. штрафних санкцій. В решті позовних вимог
відмовлено.
Не погодившись із постановою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 14.03.2006 по справі №
100/4-05 сторони подали касаційні скарги.
Скарга ДПI обгрунтована тим, що апеляційним господарським
судом в оскаржуваній постанові вказано на недоведеність
відповідачем обставин щодо неправильного утримання позивачем в
січні 2004 року податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати
10 працівників. Окрім того, ДПI вважає, що відомість по
перерахунку прибуткового податку за період з 01.01.2003 по
31.12.2003, яка знаходиться в матеріалах справи не може бути
належним доказом у справі оскільки дані подані до ДПI у
Вишгородському районі прямо суперечать даним поданим до суду.
Відповідно враховуючи все зазначене в скарзі, ДПI просить
скасувати судове рішення та в задоволенні позову відмовити,
оскільки рішення винесено із порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального права.
Скарга ЗАТ "Фабрика "Комбі" обгрунтована тим, що ст. 6
Декрету Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
встановлює деякі пільги з прибуткового податку - і
визначає суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний дохід
працівників. I відповідно - ЗАТ "Фабрика "Комбі" вважає, що
розрахунок прибуткового податку з доходів працівників, що
працювали неповний місяць, був здійснений в порядку, наведеному в
Додатку до Доповнення до позовної заяви, який є в матеріалах
справи. Тому також враховуючи все викладене в касаційній скарзі,
ЗАТ "Фабрика "Комбі" просить скасувати судове рішення та
задовольнити позов, оскільки рішення винесено із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг,
пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. б п. 4.2.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі -
Закон № 2181)- контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі
якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. I відповідно до
пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
- у разі коли
платник податків здійснює грошові виплати без попереднього
нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо
відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є
обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати,
такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми
зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Пунктом 1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
встановлено (далі -
Декрет) - сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що
не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано
доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної
місячної заробітної плати (неоподатковуваний мінімум). А п. 4 ст.
6 Декрету встановлено, що сукупний оподатковуваний доход
зменшується до п'яти неоподатковуваних мінімумів включаючи розмір
вирахувань, встановлених пунктами 1 та 2 цієї статті у громадян,
які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до
категорій 3 і 4.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що позивачем
було перераховано до бюджету суму нарахованого і утриманого
прибуткового податку з доходів його працівників, які пропрацювали
неповний місяць, застосовуючи при цьому пільги передбачені п. 4
ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок
з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
.
Висновок місцевого господарського суду про правомірність
застосування вказаної пільги судова колегія правомірно визнала
помилковим з огляду на таке.
Відповідно до п. 6.5 Iнструкції "Про прибутковий податок з
громадян", затвердженої наказом Головної ДПI України від
21.04.1993 № 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
- сукупний оподатковуваний доход
зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць,
протягом якого одержано доход, до п'яти неоподатковуваних
мінімумів, включаючи розмір вирахувань, зазначених у пунктах 6.1
та 6.2 цієї Iнструкції: громадян, які постраждали від
Чорнобильської катастрофи і віднесені до III та IV категорій.
Водночас п.9.2 ст.9 Iнструкції встановлює, що у випадках, коли
працівник працював не повний місяць (менше 15 календарних днів) і
подав заяву про звільнення з роботи, прибутковий податок з
виплачуваних у цьому місяці доходів (заробіток за відпрацьовані
дні, компенсація за невикористану відпустку та інші оподатковувані
доходи) утримується без застосування неоподатковуваного мінімуму і
пільги на дітей. Ці пільги повинні бути надані працівнику за новим
місцем його роботи, якщо кількість відпрацьованих днів за
попереднім і новим місцем роботи у місяці звільнення перевищує 15
календарних днів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України погоджується з доводами суду
апеляційної інстанції що до працівників, які пропрацювали неповний
місяць (менше 15 календарних днів) не застосовуються пільги,
встановлені п. 1 та п. 4 ст. 6 Декрету, так як у зазначених
пунктах передбачено зменшення сукупного оподатковуваного доходу на
визначену кількість неоподатковуваних мінімумів. Отже, і висновок
суду про те, що відповідачем правомірно донараховано 81,85 грн.
прибуткового податку з громадян та нараховано 163,70 грн. штрафних
санкцій є законним і обгрунтовним.
При цьому необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції
обгрунтовано погодився із позицією суду першої інстанції в тій
частині, що при оподаткуванні доходу ОСОБА_1 позивач безпідставно
застосовував пільгу, передбачену ч. 4 ст. 6 Декрету на підставі
дитячого посвідчення, оскільки дана пільга застосовується до
громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і
віднесені до III та IV категорії, тоді як дитячим посвідченням
категорія не визначається.
Щодо оподаткування доходів ОСОБА_2 з урахуванням пільг,
встановлених п 4 ст. 6 Декрету з лютого 2002 року, суд касаційної
інстанції погоджується із обгрунтуванням суду апеляційної
інстанції, враховуючи ч. 3 ст. 65 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
де зазначено, що посвідчення
"Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та
"Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що
підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами,
встановленими цим Законом. I відповідно до п.п.6.5 Iнструкції "Про
прибутковий податок з громадян", - сукупний оподатковуваний доход
зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць,
протягом якого одержано доход, до п'яти неоподатковуваних
мінімумів, включаючи розмір вирахувань, зазначених у пунктах 6.1
та 6.2 цієї Iнструкції: громадян, які постраждали від
Чорнобильської катастрофи і віднесені до III та IV категорій.
Підставою для надання пільги є посвідчення встановленого зразка.
Таким чином, оскільки беззаперечним фактом є те, що
посвідчення ОСОБА_2 4 категорії НОМЕР_1 від 13.03.2002, яке надає
право користуватися пільгами, видане 13.03.2002, то судом
апеляційної інстанції законно визнано, що пільги повинні були
застосовуватись з 13.03.2002, тобто з моменту видачі документу,
який надає право на отримання пільг. I таким чином суд касаційної
інстанції підтримує висновок суду апеляційної інстанції щодо
часткового донарахування податкового зобов'язання зі сплати
податку з доходів ОСОБА_2.
Щодо визначення суми податкового зобов'язання зі сплати
прибуткового податку з громадян в сумі 1 014,02 грн. та
нарахування 2 028,04 грн. штрафних санкцій в зв'язку з
неутриманням прибуткового податку з коштів, які були перераховані
платіжними дорученнями на лікування сина працівника підприємства
ОСОБА_3 до Центру реабілітації хворих з СМТ і ДIДП, суд
апеляційної інстанції обгрунтував ст.8 Декрету, якою визначено, що
до сукупного оподатковуваного доходу включаються одержані за
місцем основної роботи (служби, навчання) доходи за виконання
трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, за виконання
робіт за договорами підряду, а також інші доходи, що утворилися в
результаті надання за рахунок коштів підприємств, установ,
організацій, фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності
своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і
натуральній формі, крім сум виплат, що не включаються до сукупного
оподатковуваного доходу, визначених у ст. 5 цього Декрету.
На спростування заперечень позивача в цій частині необхідно
наголосити, що в силу ст. 5 Декрету не оподатковується цільова
благодійна допомога, яка надається благодійними організаціями
набувачам благодійної допомоги для відшкодування витрат на оплату
вартості лікування. Отже, оскільки позивач не є благодійною
організацією, тому перераховані кошти в сумі 3 411 грн. є
додатковим матеріальним благом працівника підприємства ОСОБА_3, а
тому підлягають оподаткуванню.
Щодо обгрунтувань судом апеляційної інстанції донарахувань
430,65 грн. прибуткового податку з громадян та нарахування 861,30
грн. штрафних санкцій за неправильне утримання податку з доходів
фізичних осіб з заробітної плати 10 працівників в січні 2004 року,
суд апеляційної інстанції також погоджується з огляду на те, що
судом встановлено, - у відомості по перерахунку прибуткового
податку за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 - суми прибуткового
податку з 10 працівників підлягали поверненню їм по результатам
перерахунку прибуткового податку з доходів за 2003 рік і були
зараховані зазначеним працівникам шляхом зменшення на відповідні
суми податку, який мав бути утриманий з їх доходів за січень 2004
року. Відповідно на спростування заперечень ДПI, суд касаційної
інстанції погоджується із застосуванням судом апеляційної
інстанції ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, оскільки неправильне, за ствердженням відповідача,
утримання позивачем в січні 2004 року податку з доходів фізичних
осіб з заробітної плати 10 працівників, у зв'язку з чим визначена
сума податкового зобов'язання, відповідачем жодним доказом не
підтверджено.
Щодо правомірності донарахування податку і штрафних санкцій з
доходів 6 працівників, які виконували будівельні роботи в
сільській місцевості в січні 2004 року суд касаційної інстанції
також погоджується із висновком судів про те, що такі нарахування
позивачем проведені не у відповідності з вимогами закону, оскільки
відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
факт
заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів має
бути виявлений платником податків до початку його перевірки
контролюючим органом. Позивач сплатив суму податку в розмірі 61,43
грн. та 5 % штрафних санкцій в розмірі 3,07 грн. платіжним
дорученням від 28.07.2004 № 1253, тоді як перевірку позивача
розпочато 21.06.2004, що свідчить про виявлення факту заниження
податкового зобов'язання після початку перевірки платника податку.
Відповідно враховуючи зазначене, постанова Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 14.03.2006 по
справі № 100/4-05 про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 21.03.2005 № 0000541701/3 в частині
визначення ЗАТ "Фабрика "Комбі" податкового зобов'язання зі сплати
прибуткового податку з громадян в сумі 5 19,24 грн. та нарахування
918,69 грн. штрафних санкцій скасуванню не підлягає, як така, що
винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному
застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Вишгородському районі Київської області та Закритого акціонерного
товариства Фабрика "Комбі" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.03.2006 по справі № 100/4-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров