Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.I.

Ланченко Л.В.

Рибченка А.О.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному

на постанову Господарського суду Донецької області від 23.03.2006 р.

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р.

у справі № 37/24а

за позовом Державного підприємства "Вантажно-транспортне управління"

до Державної податкової інспекції у місті Сніжному (правонаступник Торезької об'єднаної державної податкової інспекції)

треті особи, які не заявляють самостійних

вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Державне підприємство "Сніжнеантрацит";

2. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2

3. Державне обласне колективне підприємство "Донецькоблводоканал";

4. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1

5. Державне відкрите акціонерне товариство "Торезьке шахтопрохідницьке управління по бурінню стволів і свердловин" дочірнього підприємства Державної холдінгової компанії "Спецшахтобуріння";

6. Державне підприємство "Торезантрацит"

про визнання повністю недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.03.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р., визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000012342/0 від 11.01.2006 р. у частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 35869,24 грн., з них 21145,00 грн. основного платежу та 14724,24 грн. штрафних (фінансових) санкцій. У визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000012342/0 від 11.01.2006 р. в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2886,26 грн., з них 848,00 грн. основного платежу та 2038,26 грн. штрафних (фінансових) санкцій відмовлено. Стягнуто пропорційно задоволеним вимогам з Державного бюджету України витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3,15 грн.

Судові рішення в частині задоволення позову мотивовані тим, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не містить в собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - продавця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - покупцем товару (послуг) об'єктів оподаткування. В спірних правовідносинах має місце неоднозначне (множинне) трактування обов'язку платника податку стосовно заповнення граф податкової накладної - "місцезнаходження продавця" та "місцезнаходження покупця", а тому, виходячи із приписів п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , рішення приймається на користь платника податків.

ДПI у м. Сніжному подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанцій у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 0000012342/0 від 11.01.2006 у частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 35 869,24 грн., з якої основного платежу - 21145 грн., штрафних (фінансових) санкцій -14724,24 грн., скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) . Судами надана неправильна юридична оцінка тому факту, що при проведенні перевірки позивача було виявлено включення до податкового кредиту витрат, підтверджених податковими накладними, оформленими з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. (168/97-ВР) № 168/97 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (z0233-97) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. № 233/2037.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у судовому засіданні 31.10.2007 р. допущена заміна сторони у справі - Торезької об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сніжному.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства державним підприємством "Вантажно-транспортне управління" за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2005 р. був складений акт перевірки № 219/23-0/00179246 від 23.12.2005 року, яким зафіксовано порушення вимог п. 4.2, п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (168/97-ВР) (із змінами та доповненнями), яке зумовило заниження податку на додану вартість на суму 21993 грн., в тому числі: заниження податку на додану вартість за липень 2004 року в розмірі 33грн., за серпень 2004 року в розмірі 13242 грн., за листопад 2004 року в розмірі 10405 грн., за грудень 2004 року в розмірі 5204 грн., за лютий 2005 року в розмірі 1456 грн., за квітень 2005 року в розмірі 233 грн., за травень 2005 року в розмірі 2952 грн., а також завищення податку на додану вартість за жовтень 2004 року в розмір 2943 грн., за січень 2005 року в розмірі 8164 грн., за березень 2005 року в розмірі 425 грн.

На підставі акту перевірки Торезькою ОДПI (правонаступником якої є ДПI у м. Сніжному) прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2006р. №0000012342/0 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 38755, 50 грн., з якої, 21993 грн. основного платежу та 16762,50грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 4.5. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) (у редакції, чинній до прийняття нової редакції Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) ) у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було дотримано вимоги вищевказаної норми Закону та п. 27 "Порядку заповнення податкової декларації", затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (z0233-97) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), при здійснення коригування податкових зобов'язань за серпень 2004 року на суму 13242,27грн. Коригування у серпні 2004 року позивачем (продавцем) було здійснено на підставі розрахунків кількісних та вартісних показників до податкових накладних, наданих покупцю - ДП "Сніжнеантрацит", з одночасним відображенням у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року.

Суд касаційної інстанції знаходить безпідставними доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі, про залишення судами поза увагою факту непроведення по бухгалтерському та податковому обліку ДП "Сніжнеантрацит" виставлених позивачем рахунків. Судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, була надана належна правова оцінка даній обставині, в результаті чого правильно було зазначено, що п. 4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачена відповідальність продавця у зв'язку з не проведенням коригувань податкового обліку покупцем.

Висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне зменшення позивачеві податкового кредиту та нарахування податкового зобов'язання по причині певних недоліків у податкових накладних є правильними та такими, що грунтуються на вимогах наведеного законодавства.

Виходячи із приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) (із змінами та доповненнями) тільки відсутність податкової накладної (митної декларації чи іншого подібного документу згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відсутність у податкових накладних хоча б одного з реквізитів, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість.

Відповідальність платника податку у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, настає лише у разі непідтвердження податковими накладними на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включеного до складу податкового кредиту (абз. 2 п.п.7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що суми податку на додану вартість, які були включені до податкового кредиту на підставі податкових накладних, були сплачені по господарським операціям та відображені у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Заповнення у податковій накладній такого реквізиту як "місце знаходження покупця" шляхом відображення інформації, яка не містить в повному обсязі юридичної адреси, не є підставою для висновку про недійсність такої податкової накладної, складеної у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, та не є тим чинником, який би позбавив накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обгрунтованих рішень судів попередніх інстанцій, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сніжному залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Донецької області від 23.03.2006 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2006 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.