ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Харченка В.В.
суддів: Гончар Л.Я.
Гордійчук М.П.
Чалого С.Я.
Шкляр Л.Т.
при секретарі: Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою Ялтинської міської ради на
постанову господарського суду АР Крим від 17 січня 2006 року та
ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16
травня 2006 року у справі за позовом Ялтинського морського
торговельного порту до Ялтинської міської ради про визнання
недійсним рішення,-
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2005 року Ялтинський морський торговельний порт
звернувся до суду з позовом до Ялтинської міської ради про
визнання недійсним рішення.
Постановою господарського суду АР Крим від 17 січня 2006
року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16 травня 2006 року позовні вимоги
Ялтинського морського торговельного порту задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Ялтинська міська рада в
касаційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду
АР Крим від 17 січня 2006 року та ухвалу Севастопольського
апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року та
постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних
вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому
Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 162-м від 12 березня
1969 року позивачу тимчасово, до закінчення будівництва порту
відстою суден у Масандрі була надана в користування земельна
ділянка площею 2,45 га та в постійне користування - земельна
ділянка площею 3,06 га, залишена Генеральним планом міста Ялти,
затвердженим ухвалою Ради Міністрів УРСР №51 від 24 січня 1967 р.,
під розміщення Ялтинського морського торговельного порту. На
підставі вказаного рішення, Актом відведення земельної ділянки від
10 квітня 1969 року були перенесені в натуру червоні лінії і межі
виділеної Ялтинському Порту і прийнятій ним території загальною
площею 5,51 га.
Виділена територія площею 2,45 га, відповідно до Генерального
плану міста Ялти під розширення набережної ім. Леніна передана
Ялтинському порту як забудовникові, у зв'язку з чим, портом були
побудовані причали №№4,5 на штучно утвореній ним території та на
якій вже були причали №№6-9, побудовані Ялтинським морським портом
до відведення даної території, та вокзал місцевих сполучень (каси)
з привокзальною площею.
Як вбачається з паспортів причалів №4,5, земля, що
знаходиться під причалом, відноситься до намивних, насипних або
створених з використанням інших гідротехнічних технологій і
входить до території причалу порту з чого слідує, що, причали
№№4-9, які знаходяться в рамках земельної ділянки площею 2,45 га,
є не земельними ділянками, а територією порту з тиловою зоною
причалів, на якій розташовані конструктивні елементи причалів і
портові інженерні мережі, та відносяться до гідротехнічних споруд.
Також, дані причали є гідротехнічними спорудами, створеними за
рахунок коштів порту та знаходяться за межами фасадної лінії
міської набережної, що підтверджується проектною документацією.
Право користування земельними ділянками втрачається лише
після закінчення терміну, встановленого пунктом 6 Постанови
Верховної Ради УРСР "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990
року.
У разі ухвалення радою рішення на вилучення земельної ділянки
без згоди власника землі, він або землекористувач має право на
звернення до суду із заявою про визнання недійсним такого рішення
ради на підставі статті 77 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
відповідно до листа ВАСУ
№01-8/672 ( v_672800-93 ) (v_672800-93)
від 14 червня 1993 року "Про деякі
питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні
господарських спорів", яким встановлено, що згода власника або
землекористувача на вилучення земельної ділянки повинна бути дана
у письмовій формі.
Спірним рішенням сесії Ялтинської міської ради позивач був
позбавлений права користування причалами №№4-5, тоді як, це не
земельна ділянка, а територія порту з тиловою зоною причалів 4,5
на якій розташовані конструктивні елементи причалів і портові
інженерні мережі.
Згідно з статтею 74 Кодексу торговельного мореплавства
України ( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, територією морського порту є відведені
порту землі. До території морського порту також належать намиті,
насипані або створені із застосуванням інших гідротехнічних
технологій площі, створені за рахунок порту і за користування
якими, не стягується плата.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає обгрунтованим
висновок про те, що спірна територія є територією Ялтинського
морського торговельного порту - державного підприємства та
перебуває на балансі порту і управляється ним на праві повного
господарського відання, що відповідає статтям 37 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та статті 74 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
. При цьому враховує, що відповідно до статті 4
Закону України "Про порядок передачі об'єктів права державної і
комунальної власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
, та пункту 4 Положення про
порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21 вересня 1998
року ( 1482-98-п ) (1482-98-п)
передача об'єктів права державної власності
відбувається за рішенням органів, уповноважених управляти
державним майном.
Пунктом 51 статті 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
міські ради дають лише
згоду на передачу об'єктів державної власності в комунальну. Так,
безпосереднє прийняття таких рішень не відповідає законодавству
України, та не входить в компетенцію міських рад, у зв'язку з чим
відповідачем дійсно були перевищені повноваження при ухваленні
спірного рішення.
Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій
відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то
вони не можуть бути скасовані чи змінені з підстав, наведених в
касаційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 210, 221, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Ялтинської міської ради залишити без
задоволення, а постанову господарського суду АР Крим від 17 січня
2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського
суду від 16 травня 2006 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
З оригіналом згідно
Судді (підписи)
Суддя Вищого адміністративного суду
України В.В. Харченко