ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" жовтня 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Л.В.
Степашка О.I.
при секретарі: Ликовій В.Б.
за участю представників:
позивача: Селіна О.С.
відповідача: Лисиченко I.А., Прокопенко В.О.
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Харкові на постанову Господарського суду Харківської області від
17.11.2005 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суду від 07.02.2006 р.
у справі № А-27/284-05
за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання
"Південна залізниця", в особі Харківської дистанції захисних
лісонасаджень
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В :
В серпні 2004 року Статутне територіально-галузеве об'єднання
"Південна залізниця" (далі - СТГО "Південна залізниця"), в особі
Харківської дистанції захисних лісонасаджень, звернулося до
Господарського суду Харківської області з позовом до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення про донарахування податкового
зобов'язання по податку на землю та застосування фінансових
санкцій, посилаючись на положення ст.ст. 2, 69 Земельного Кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції 1992р.), ст. 20 Земельного Кодексу
України ( 2768-14 ) (2768-14)
(в редакції 2001р.).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Господарського суду Харківської області від
17.11.2005 року, залишеною без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 07.02.2006 року, позовні
вимоги СТГО "Південна залізниця" задоволено повністю. Визнано
недійсним податкове повідомлення - рішення від 20.11.2002 року №
0001050321/34/-1/0 про донарахування податкового зобов'язання по
податку на землю в сумі 18295 грн. та застосування фінансових
санкцій в розмірі 4573,75 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями,
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові оскаржила їх в касаційному
порядку.
В касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті
оскаржуваних судових рішень судами порушено норми матеріального та
процесуального права, просив скасувати їх та прийняти нове
рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В запереченнях на касаційну скаргу позивач послався на її не
обгрунтованість і відсутність підстав для задоволення, у зв'язку з
чим просив залишити ухвалені в справі судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права і матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для
прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є Акт від
21.10.2002 р. перевірки структурного підрозділу СТГО "Південна
залізниця" - Харківської дистанції захисних лісонасаджень - за
період з 01.07.2000 р. по 01.07.2002 р.
В Акті зазначено, що при вибірковій перевірці правильності
нарахування та своєчасності перерахування податку на землю
дистанціями колій контролюючим органом були встановлені порушення
ч. 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
,
внаслідок того, що Харківська (ПЧ-3) та Лозівська (ПЧ-4)
передавали в оренду приміщення без нарахування та сплати податку
на землю.
В Акті перевірки наведений перелік договорів оренди приміщень
пасажирського вагонного депо, службових приміщень, укладених
Харківською вагонною дільницею № 1, ст. "Харків-Сортувальний", ст.
Лозова з комерційними та іншими суб'єктами підприємницької
діяльності. У зв'язку з дослідженням укладених договорів оренди
податковим органом зроблений висновок про використання позивачем
площ земельних ділянок не за цільовим призначенням.
Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(№
561-XII), що діяв до 31.12.2001р., - віднесення земель до
категорій провадилося відповідно до їх цільового призначення.
Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснювалося у
разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до
відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої
провадилося органами, які приймають рішення про передачу цих
земель у власність або надання їх у користування, а в інших
випадках - органами, які затверджують проекти землеустрою і
приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного,
оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення.
Статтею 68 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
(№
2768-III) визначено, що до земель залізничного транспорту належать
землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його
облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами
енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і
пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку,
водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними
насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими
спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного
транспорту.
Частиною 10 ст. 7 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
передбачено, що податок за земельні ділянки, надані,
зокрема, для залізниць, справляється у розмірі 25% суми земельного
податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї
статті.
В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують право
постійного користування позивачем і його структурними підрозділами
земельними ділянками для виробничої діяльності (ПЧ-4) та для
експлуатації залізничних колій, виробничих, складських,
допоміжних, адміністративних будівель та споруд (ПЧ-3).
У відповідності з ч.4 ст. 7 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку по земельних ділянках
диференціюють та затверджують відповідні міські Ради.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанцій виходили, зокрема, з того, що сплата податку на землю
здійснювалася платником у відповідності з вимогами закону; зміни
цільового призначення земельних ділянок, зазначених в Акті
перевірки, або вилучення їх із переліку земель залізничного
транспорту не відбувалось; договори оренди свідчать лише про
орендні (господарські) правовідносини з суб'єктами господарювання
і не стосуються наявних між сторонами в справі податкових
правовідносин.
Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки судів
першої та апеляційної інстанції є обгрунтованими та відповідають
фактичним обставинам.
Відповідно до роз'яснень, які викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі змінами та доповненнями) рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Оскаржувані судові рішення відповідають вказаним вимогам.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
висновків судів попередніх інстанцій, зроблених у відповідності з
положеннями вищезазначених норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
залишити без задоволення, а постанову Господарського суду
Харківської області від 17.11.2005 р. та ухвалу Харківського
апеляційного господарського суду від 07.02.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст.
237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар В.Б. Ликова