Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Хрущ В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2005р.

у справі № 20-5/408 господарського суду міста Севастополя

за позовом малого приватного підприємства "Фірма "Техком"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 17.03.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р., позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПI у Ленінському районі м. Севастополя від 15.07.2004 р. № 00002362310/0 в частині визначення МПП "Фірма "Техком" податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 53131,23 грн., в тому чир1лі основний платіж - 35420,82 грн. та 177710.41 грн. - штрафні санкції; від 15.07.2004 р. № 0002372310/0 в частині визначення МПП "Фірма "Техком" завищення бюджетного відшкодування на суму 2184288,72 грн. В задоволенні позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 15.07.2004 р. № 00002362310/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 34447,10 грн., в тому числі основний платіж - 22964,73 грн. та 11482,37 грн. - штрафні санкції та від 15.07.2004 р. № 0002372310/0 в частині визначення позивачу завищення бюджетного відшкодування на суму 173226,00 грн. відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог вмотивовані тим, що включення позивачем в податкових деклараціях за серпень, жовтень, грудень 2002 року, лютий, квітень, травень. червень. липень, серпень, вересень, грудень 2003 року до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Болеро-захід", ТОВ "Форес", ТОВ "Терратек-інвест", ТОВ "Кліфф Палас", ТОВ "Семерам", ПП "Керміпромтехніка", ТОВ "Сідон", ТОВ "Укрвазпромбут", ТОВ "Комп-тех", ТОВ "Діловий прокт", ТОВ "Iнформпром", ПП "Iндар-плюс", ПП "Урсус", ПП "Крайовий маркет", ДП "Судовий інформцентр", відповідає підпунктам 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7, пункту 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , оскільки вказані постачальники на час видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, з приводу правильності суми якого виник спір, що є предметом судового розгляду. відповідають вимогам закону.

Висновок суду про відмову в частині позовних вимог обгрунтований посиланням визнання рішенням місцевого районного суду м. Донецька від 13.09.2002 р. недійсними з моменту державної реєстрації / з 6.06.2002 р. / статутних документів ПП "Укртехноком", свідоцтва про реєстрацію цього підприємства платником податку на додану вартість з дата видачі останнього / з 12.06.2002 р. /, факт анулювання зазначеного свідоцтва згідно акту від 29.10.2002 р., а також на рішенням господарського суду м. Донецька від 29.07.2002 р. про визнання недійсними статутних документів ПП "УкрДонецькТехноБуд" з дати державної реєстрації та на факт зняття цього підприємства з податкового обліку з 20.07.2002 р. З посиланням на вказані факти суд дійшов висновку, що у господарських операціях з продажу, здійснених з позивачем у серпні та жовтні 2002 року, від імені ПП "УкрДонецькТехБуд" таПП "Укртехноком" діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення цих операцій та на підписання документів податкової звітності, у зв'язку з чим включені позивачем суми ПДВ до податкового кредиту в деклараціях за серпень 2002 року / 112250,00 грн. / та за жовтень 2002 року / 155638,00 грн. / на підставі податкових накладних, виданих від імені цих підприємств, правомірно виключені податкової інспекцією за результатами перевірки.

В касаційній скарзі ДПI у Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р. та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі заявлених позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ (2505-15) , податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цього пункту встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій з поставки товарів / робіт, послуг / на митній території України, не підтверджених податковими накладними.

Податкова накладна, як встановлено підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань, яким відповідно до підпункту 7.3.1 вказаної статті вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів / робіт. послуг /, що підлягають поставці, а в разі поставки товарів / робіт, послуг / за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку. а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт / послуг / - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт / послуг / платником податку.

За приписами зазначених правових норм нарахування податку та включення його сум до податкового кредиту можливе у разі здійснення придбання платником податку товарів /робіт, послуг/, основних фондів / нематеріальних активів / для використання у власній господарській діяльності.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з підтвердження включених позивачем сум податку до податкового кредиту податковими накладними, видами постачальниками, які на дату складання податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Разом з тим, факт придбання позивачем товарів / робіт, послуг / у ТОВ "Болеро-захід", ТОВ "Форес", ТОВ "Терратек-інвест", ТОВ "Кліфф Палас", ТОВ "Семерам", ПП "Керміпромтехніка", ТОВ "Сідон", ТОВ "Укрвазпромбут", ТОВ "Комп-тех", ТОВ "Діловий проект", ТОВ "Iнформпром", ПП "Iндар-плюс", ПП "Урсус", ПП "Крайовий маркет", ДП "Судовий інформцентр" суд не встановив. Останнє ж, однак, має істотне значення для правильного вирішення спору з врахування тієї обставини, що за даними зустрічних перевірок, проведених податковими інспекціями, результати яких були отримані на запити ДПI у Ленінському районі м. Севастополя та надані суду в обгрунтування заперечень на позов, тринадцять із вказаних постачальників, крім ТОВ "Сідон" та ДП "Судовий інформаційний центр", щодо яких відповідач не отримав відповіді, не знаходяться за місцем державної реєстрації та приховують від податкових інспекцій місце фактичного розташування; не подають документи податкової звітності; за звітні періоди, на які приходяться операції з продажу, щодо яких ними видані податкові накладні позивачу, обсяги продажу задекларували з нульовими показниками.

Такі дії контрагентів позивача ставлять під сумнів, що операції, на оформлення яких позивач отримав від них податкові накладні, відповідають цілям господарського обороту. а не направлені на безпідставне отримання їх учасниками податкової вигоди у вигляді податкового кредиту.

Серед принципів адміністративного судочинства статтею 7 КАС України (2747-15) визначено офіційне з'ясування всіх обставин у справі / пункт 4 /. Суть цього принципу розкрита в частинах 4 та 5 ст. 11 вказаного Кодексу, згідно яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Вимога щодо встановлення в судовому процесі всіх обставин у справі закріплена також в частині 1 ст.43 ГПК України (1798-12) , за правилами якого здійснено судовий розгляд та апеляційний перегляд справи.

Порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог цієї норми процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи та не може бути усунено судом касаційної інстанції з огляду на встановлені частиною 1 ст. 220 КАС України (2747-15) межі касаційного перегляду справи, у зв'язку з чим відповідно до частин 2 та 4 ст.227 цього Кодексу ухвалені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід встановити обставини щодо здійснення операцій з продажу, на які позивач отримав податкові накладні, на підставі яких сформував податковий кредит, щодо сум якого виник спір між сторонами, зокрема щодо оплати поставок позивачем за цими податковими накладними, транспортування та подальше використання придбаних товарів / робіт, послуг / в господарській діяльності.

Відповідно до частини 2 ст.220 КАС України (2747-15) касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги, у зв'язку з чим ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову підлягають залишенню без змін, оскільки касаційна скарга позивачем не подана. а касаційна скарга ДПI у Ленінському районі м. Севастополя стосується лише задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну _1каргу ДПI у Ленінському районі м. Севастополя задовольнити частково; скасувати рішення господарського суду м. Севастополя від 17.03.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р. в частині задоволення позову про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Ленінському районі м. Севастополя від 15.07.2005 р. № 00002362310/0 в частині визначення МПП "Фірма "Техком"" податкового зобовязання з а платежем з податку на додану вартість у сумі 53131,23 грн., в тому числі 35420,82 грн. - основний платіж та 17710,41 грн. - штрафні санкції, від 15.07.2005 р. № 0002372310/0 про визначення МПП "Фірма "Техком"" завищення бюджетного відшкодування на суму 2184288,72 грн.; справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови в задоволенні позову рішення господарського суду м. Севастополя від 17.03.2005 р. та постанову севастопольського апеляційного господарського суду від 21.04.2005 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України за винятковими обставинами в порядку та з підстав, передбачених ст.ст. 236 - 238 КАС України (2747-15) .