Суддя Вищого адміністративного суду України Панченко О.I., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Тернопільської міської ради, третя сторона на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" (далі - ТОВ "Українська торгова компанія"), про визнання недійсними рішень міської ради та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

В серпні 2004 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили суд визнати недійсними рішення Тернопільської міської ради №4/11/88 від 24 червня 2004 року "Про ліквідацію стихійної торгівлі, впорядкування роботи ринку за адресою вул. Київська - 15 Квітня та благоустрій прилеглої території" та рішення №4/12/82 від 09 вересня 2004 року "Про внесення зміни до п.1.1 рішення міської ради від 24.06.2004 р. №4/11/88 "Про ліквідацію стихійної торгівлі, впорядкування роботи ринку за адресою вул. Київська - 15 Квітня та благоустрій прилеглої території", відшкодувавши їм моральну шкоду у розмірі по 2000 грн. кожному.

В обгрунтування позову посилались на те, що ринок по вул. Київській в м. Тернополі є стихійним, а вказані рішення міськради про продовження договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Українська торгова компанія" терміном на п'ять років, прийняті всупереч вимог чинного законодавства, яке регламентує порядок утворення та функціонування ринків.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 17 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2005 року, позовні вимоги заявників було задоволено частково та визнано недійсними оскаржувані рішення міської ради №4/11/88 від 24.06.2004 р., №4/12/82 від 09.09.2004 р.

В частині позову щодо відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ТОВ "Українська торгова компанія" звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на безпідставність висновків судів, просило постановлені по справі судові рішення скасувати.

Листом Верховного Суду України від 05.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

У відкритті касаційного адміністративного провадження заявнику необхідно відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 ст. 4 КАС України (2747-15) , юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою), відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) , є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) , як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з вимогою позивачів визнати недійсним рішення міськради про продовження договору оренди земельної ділянки з ТОВ "Українська торгова компанія".

Таким чином, вимоги позивачів не пов'язані з оскарженням рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а тому зазначений спір не є адміністративним.

Визначена статтею 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, його належить вирішувати у порядку цивільного судочинства.

Крім того, за правилами глав 29-32, 36 ЦПК України 1963 (1501-06) року розгляд даної справи в судах не здійснювався, а тому заявлені вимоги відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) у даній справі не відносяться до компетенції адміністративного суду й повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 214 КАС України (2747-15) , суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядку касаційного провадження.

Зважаючи на викладене, касаційне провадження у Вищому адміністративному суді України відкритим бути не може, оскільки з метою дотримання процесуальної форми щодо порядку оскарження судових рішень дана цивільна справа підлягає перегляду за правилами цивільного процесуального законодавства відповідним судом касаційної інстанції.

З урахуванням наведеного та керуючись п.1 ч. 4 ст. 214 КАС України (2747-15) ,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгова компанія" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 07 червня 2005 року;

2. Касаційну скаргу зі справою направити за належністю до Верховного Суду України.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .