ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2007
№ К-18319/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Брайка А.I., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час
і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської
області на постанову Господарського суду Львівської області від
22.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 26.04.2006 по справі № 5/2297-19/462 А
за позовом Приватного підприємства "Дружба"
до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі
Львівської області, правонаступника Миколаївської міжрайонної
державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 21.06.2005 № 000052400/03, яким до
позивача застосовано штраф в сумі 69 925,88 грн. за відчуження
активів без згоди податкового органу. Оскаржуване податкове
повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами
позапланової перевірки позивача щодо дотримання вимог Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами га державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(стан
збереження активів платника податків, які перебувають в податковій
заставі за період із 01.01.2003 по 01.05.2005), про що складений
Акт від 21.06.2005 б/н, в якому зазначено про порушення п.8.6 ст.
8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
- без письмового узгодження з Миколаївською МДПI
здійснило операції по реалізації активів за товарно-обмінними
операціями та в рахунок погашення кредиторської заборгованості на
загальну суму 69 925,88 грн.
Постановою Господарського суду Львівської області від
22.02.2006, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 26.04.2006 по справі № 5/2297-19/462 А -
позов задоволено повністю.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що з 14.05.1998
все майно позивача перебувало у податковій заставі, а згідно з
рішенням №23 від 04.06.2004 позивач вивільнив з податкової застави
активи на суму 538 400 грн. та згідно з рішенням № 7 від
30.03.2005 вивільнив з податкової застави активи на суму 37 800
грн.
На дату проведення позапланової перевірки податковий борг
позивача становив 10 000 грн. по фіксованому
сільськогосподарському податку.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не має права
податкової застави на будь-які види активів позивача, а податкова
застава не повинна перевищувати податковий борг, мотивував своє
рішення Положенням про проведення перевірок стану збереження
активів платників податків, які перебувають у податковій заставі,
затвердженого наказом ДПА України від 20.09.2004 № 544
( z1236-04 ) (z1236-04)
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України
29.09.2004 за №1236/9835 ( z1236-04 ) (z1236-04)
), та Рішенням
Конституційного Суду України від 24.03.2005 у справі № 1-9/2005.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду
підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції пришла
також до висновку про правомірне задоволення позову.
Не погодившись із постановою Господарського суду Львівської
області від 22.02.2006 та ухвалою Львівського апеляційного
господарського суду від 26.04.2006 по справі № 5/2297-19/462 А
відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу, в якій просить
скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в
задоволенні позову відмовити у зв'язку із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права.
Посилаючись на те, що Рішенням Конституційного суду України
припинено конституційне провадження у справі в частині
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(конституційності) положень п. 8.3,8.5, пп. 8.6.5 п. 8.6., п.
8.7-8.9 ст. 8 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, скаржник
наголошує, що зазначені норми ст. 8 Закону України №2181
( 2181-14 ) (2181-14)
не визнані такими, що не відповідають вимогам
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. Тому якщо активи платника
податків потрапили в податкову заставу до 24.03.2005, то для таких
платників Акт опису активів у податкову заставу не складається і
відповідальність за здійснення операцій з активами без погодження
з податковим органом та перевірка стану збереження активів
стосується всіх активів такого платника податків.
Також скаржник зазначив, що Акт перевірки було підписано
керівником та головним бухгалтером, де не зазначалось жодних
порушень на які посилається позивач у позовній заяві та
господарський суд у своїй постанові.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як зазначено в п. 4.3 Рішення Конституційного Суду України
щодо відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(конституційності) положень п. 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від
24.03.2005 у справі № 1-9/2005 - розмір податкової застави
виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі
податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу
справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу
справедливості передбачає встановлення публічно-правового
обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи
несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання
такого обмеження залежно від розміру несплати платником
податкового боргу.
Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових
фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження
податкової застави на активи платника податків у такому розмірі,
який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених
податків у повному обсязі.
Тобто, як вірно визначено судами - відповідач не має права
податкової застави на будь-які види активів позивача, а податкова
застава не повинна перевищувати податковий борг.
Також розглядаючи зазначений спір, необхідно враховувати, що
відповідачем при проведенні перевірки не було дотримано вимоги
Положення про проведення перевірок стану збереження активів
платників податків, які перебувають у податковій заставі,
затвердженого наказом ДПА України від 20.09.2004 № 544
( z1236-04 ) (z1236-04)
(зареєстровано в Міністерстві юстиції України
29.09.2004 за №1236/9835 ( z1236-04 ) (z1236-04)
), а саме:
- не було пред'явлено позивачу службове посвідчення
працівника, який проводив перевірку;
- не пред'явлено позивачу наказу, виданого відповідачем про
призначення податкового керуючого;
- не пред'явлено позивачу повідомлення про здійснення
перевірки стану збереження активів позивача, зареєстрованого у
податковому органі та підписаного його керівником.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на помилковість
міркувань скаржника про припинення конституційного провадження
щодо положень п. 8.3,8.5, пп. 8.6.5 п. 8.6., п. 8.7-8.9 ст. 8
Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, як підставу для відмови в позові,
оскільки в своєму Акті перевірки ДПI посилається на положення, пп.
8.6.1, 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Тобто
висновок Конституційного суду України про те, що відповідач не має
права податкової застави на будь-які види активів позивача, а
податкова застава не повинна перевищувати податковий борг є
підставою для задоволення позовних вимог в даній справі.
Відповідно на противагу заперечень скаржника, суд касаційної
інстанції повністю погоджується із висновком судів попередніх
інстанцій про те, що, оскільки фактичні обставини справи, які
встановлені судами свідчать - на дату проведення позапланової
перевірки податковий борг позивача становив 10 000 грн. по
фіксованому сільськогосподарському податку, тому судами правомірно
встановлено, що до позивача застосовано штраф в сумі 69 925,88
грн. за відчуження активів без згоди податкового органу -
незаконно. I як наслідок податкове повідомлення-рішення від
21.06.2005 № 000052400/03 було визнане недійсним підставно.
Суд касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням своєї
позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли
вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова
Господарського суду Львівської області від 22.02.2006 та ухвала
Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 по
справі № 5/2297-19/462 А належним чином мотивовані і за своїм
змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не
підлягають скасуванню.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Львівської області від
22.02.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 26.04.2006 по справі № 5/2297-19/462 А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
А.I. Брайко
А.О. Рибченко
М.О. Федоров