ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2007 року № К-23182/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Бившевої Л.I.
Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Шамотайло Б.Ю., дов. № 8850/10/10-015 від
07.09.2007 р.;
третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі
Iвано-Франківської області
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
04.05.2006 р.
та постанову господарського суду Iвано-Франківської області
від 01.03.2006 р.
у справі № А-17/228 господарського суду Iвано-Франківської
області
за позовом Iвано-Франківського обласного центру зайнятості -
робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі
Iвано-Франківської області
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача: РМГ "Марківці"
про визнання нечинним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Iвано-Франківський обласний центр зайнятості - робочий орган
виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до
господарського суду Iвано-Франківської області з позовом про
визнання нечинним рішення Тисменицької міжрайонної державної
податкової інспекції № 6610/8/24-0 від 28.11.2003 р. про списання
безнадійного податкового боргу в частині списання страхових
внесків в сумі 488 грн. 05 коп.
Постановою господарського суду Iвано-Франківської області від
01.03.2006 р. у справі № А-17/228, залишеною без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 р.,
позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним рішення Тисменицької
міжрайонної державної податкової № 6610/8/24-0 від 28.11.2003 р.
про списання безнадійного податкового боргу в частині списання
страхових внесків в сумі 488 грн. 05 коп.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
обгрунтовані тим, що списання податковим органом оскаржуваним
рішенням заборгованості за страховими внесками на випадок
безробіття на підставі приписів Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є неправомірним,
оскільки дія Закону № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на
правовідносини щодо погашення заборгованості по внескам на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх
інстанцій, ДПI в Тисменицькому районі Iвано-Франківської області
оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного
суду України, просить скасувати постанову господарського суду
Iвано-Франківської області від 01.03.2006 р. та ухвалу Львівського
апеляційного господарського суду від 04.05.2006 р. і прийняти нове
рішення, яким в позові відмовити. На думку скаржника, вказані
судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а
саме: при вирішенні спору судами неправильно застосовано ст. ст.
1-2 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
,
преамбулу, п. 1.2, п. 1.3 ст. 1, п. 18.2 ст. 18 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач та третя особа заперечень на касаційну скаргу суду не
надали.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги
касаційної скарги, просив їх задовольнити.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання не
з'явились, не зважаючи на те, що були належно повідомлені про
день, місце і час розгляду справи.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи здійснюється судом
касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 28.11.2003 р. Тисменицькою МДПI (правонаступником
якої є ДПI у Тисменицькому районі) прийнято рішення № 6610/8/24-0
про списання безнадійного податкового боргу з РМГ "Марківці" на
підставі п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Згідно даного рішення з РМГ
"Марківці" списано заборгованість по сплаті страхових внесків та
нарахованої пені за несвоєчасну сплату цих внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття станом на 18.06.2003 р. в сумі 488,05 грн.
Свої вимоги податковий орган обгрунтовує посиланням на
преамбулу Закону України № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(зі змінами
внесеними згідно із Законом № 550-IV від 20.02.2003 р.
( 550-15 ) (550-15)
), відповідно до якої, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Колегія суддів вважає нормативно обгрунтованою правову
позицію судів попередніх інстанцій про те, що дія Закону №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не поширюється на правовідносини щодо
погашення заборгованості по внескам на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування.
Аналіз положень Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
від 02.03.2000 р. № 1533 (далі - Закон
України № 1533) та Закону України "Про систему оподаткування" від
25.06.1991 р. ( 1251-12 ) (1251-12)
№ 1251-II не дає підстав для віднесення
страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття до податків і зборів
(обов'язкових платежів).
За змістом статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
розмір податків і зборів, порядок їх сплати встановлюється
законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
встановлює, що ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита
та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на
електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки
до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм
власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений
у ст. ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори
(обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом,
крім визначених Законом України "Про джерела фінансування
дорожнього господарства України" ( 1562-12 ) (1562-12)
, сплаті не
підлягають.
Згідно з преамбулою Закону України № 2181, цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
(який набрав чинності з 01.01.2001 р.), законодавство про
страхування на випадок безробіття складається з Основ
законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
, цього Закону, Закону України "Про
зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок
безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок
безробіття регулюються спеціальним законодавством.
У силу п. 2 розділу 8 Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
, до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом,
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині,
що не суперечить цьому Закону.
Отже, з моменту вступу в силу Закону України № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
(з 01.01.2001 р.) норми Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
у частині, що йому суперечили, не
застосовуються. Хоча, зміни у Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, якими виключено пункт 16 частини
першої статті 14 Закону, що відносив до загальнодержавних податків
і зборів (обов'язкових платежів) і збір на обов'язкове соціальне
страхування, були внесені тільки Законом № 429-IV від 16.01.2003
р. ( 429-15 ) (429-15)
Окрім того, Законом України "Про внесення змін до Закону
України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. ( 77/97-ВР ) (77/97-ВР)
було встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні
правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на
соціальне страхування до прийняття законів України з питань
соціального страхування.
Відповідно до п. 1.3 статті 1 Закону України № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, податковий борг (недоїмка) - це податкове
зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності),
самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в
адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у
встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого
податкового зобов'язання. У свою чергу, п. 1.2 ст. 1 Закону
визначає податкове зобов'язання як зобов'язання платника податків
сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму
коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими
законами України.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до
податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. Закон України №
2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
не може розширювати перелік податків і зборів
(обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення
зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у
систему оподаткування.
Стаття 8 Закону України № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
встановлює, що
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим
фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не
включаються до складу Державного бюджету України (п. 2, п. 5 ст. 8
Закону).
Згідно з частинами 2, 3 статті 2 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, державні цільові фонди - це фонди, які
створені відповідно до законів України і формуються за рахунок
визначених законами України податків і зборів (обов'язкових
платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних
осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету
України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного
фонду України.
З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
не є державним цільовим фондом, а є цільовим централізованим
страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного
бюджету України.
Таким чином, не можна вважати зобов'язання по страховим
внескам податковим боргом, на який поширюється дія Закону України
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно його преамбули.
Включення Законом України № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, органів
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у
перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України
№ 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі №
А-17/228 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли
вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і
правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права.
За таких обставин, касаційну скаргу Державної податкової
інспекції в Тисменицькому районі Iвано-Франківської області слід
залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
Тисменицькому районі Iвано-Франківської області залишити без
задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
04.05.2006 р. та постанову господарського суду Iвано-Франківської
області від 01.03.2006 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Бившева Л.I.
(підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.