ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Гончаренку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Апеляційного суду Донецької області від
23.03.2006 р.
у справі № 2-146/06 Київського районного суду м. Донецька
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової адміністрації у Донецькій області
про приведення наказу про звільнення до відповідності,
перерахунок вихідної допомоги та стягнення моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 17.01.2006
р. позов задоволено частково: зобов'язано Державну податкову
адміністрацію в Донецькій області привести у відповідність наказ №
487-о від 02.12.2002 р., вважати ОСОБА_1 звільненим за пунктом 65
підпунктом "а" / за віком у відставку / Положення про проходження
служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ
Української РСР від 29.07.1991 р. № 114 ( 114-91-п ) (114-91-п)
/ із змінами
та доповненнями /, у зв'язку з чим зробити перерахунок вихідної
допомоги та нарахованої пенсії; стягнуто з Державної податкової
адміністрації в Донецькій області на користь ОСОБА_1 в рахунок
відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.
Рішення вмотивовано тим, що відповідач незаконно наказом №
35-о від 29.01.2003 р. змінив наказ ДПА в м. Донецьку № 487-о від
02.12.2002 р. про звільнення позивача, підполковника податкової
міліції, із служби на посаді заступника начальника відділення
оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості у
виробничій сфері відділу по оперативному обслуговуванню великих
платників податків головного відділу податкової міліції СДПI у м.
Донецьку за пунктом 65 підпунктом "а" / за віком у відставку /
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом
органів внутрішніх справ Української РСР з формулюванням підстави
звільнення за пунктом 64 підпункт "в" / за обмеженим станом
здоров'я / зазначеного Положення.
Стягнення 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди
вмотивовано висновком суду про спричинення позивачу моральної
шкоди незаконними діями відповідача, яка виразилася в спричиненні
позивачу моральних страждань, що в свою чергу супроводжувалося
погіршенням його стану здоров'я та необхідністю звернення за
медичною допомогою.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 23.03.2006
р. рішення суду першої інстанції скасоване, в задоволенні позову
відмовлено з огляду на пропуск позивачем встановлених статтею
248-5 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
та статтею 99 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
строків для звернення до суду з відповідною позовною
вимогою, оскільки про порушення свого права, за захистом якого він
звернувся до суду, позивач дізнався в січні-лютому 2003 року, а
звернення до суду мало місце в червні 2005 року.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на те, що оскаржувана постанова ухвалена з
порушенням ст.ст. 15, 20, 256 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.4,5,
248-5 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст.1 Прикінцевих та перехідних
положень КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПА в м. Донецьку
просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з
вимогою, що стала предметом судового розгляду в даній справі,
08.06.2005 р., у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку, що порядок звернення громадянина до суду з
такого роду вимогами на вказаний час регулювався главою 31-А ЦПК
України, прийнятого в 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
році з наступними змінами
та доповненнями.
Правильним є і висновок апеляційного суду про те, що станом
на 17.01.2006 р. / дата ухвалення судом першої інстанції судового
рішення у справі / справа повинна була розглянута судом за
правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, який набрав чинності з
01.09.2005 р. Такий висновок відповідає частині 2 ст.5 цього
Кодексу, згідно якої провадження в адміністративних справах
здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої
процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 частини 1 ст.17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
на спори з
приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження,
звільнення з публічної служби поширена компетенція
адміністративних судів.
Частиною 1 ст.99 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що
адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення
до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими
законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо
не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи
інтересів / частина 2 цієї статті /.
Кодекс не містить положень щодо інших правил обчислення
строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав,
свобод та інтересів, порушення яких мало місце до набрання ним
чинності.
Стаття 99 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
кореспондується із статтею
100 цього Кодексу, згідно частини 1 якої пропущення строку
звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в
задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому
наполягає одна із сторін.
При цьому відмова в задоволенні позову у зв'язку із пропуском
строку звернення до адміністративного суду може мати місце, якщо
право було порушено, тобто при наявності матеріально-правових
підстав для задоволення позову, стосовно чого суд робить висновок
відповідно до встановлених в судовому процесі обставин справи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
виходив лише з факту пропуску позивачем встановленого статтею 99
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
строку для звернення за захистом
порушеного права з огляду на те, що про зміну наказу про його
звільнення із служби позивачу стало відомо в січні-лютому 2003
року і перешкод для звернення до суду в установлений законом строк
у нього не було. При цьому суд апеляційної інстанції не встановив
обставини справи щодо зміни формулювання підстав звільнення
позивача, висновок щодо законності такої зміни не зробив, а
матеріали справи не свідчать про те, що в судовому процесі хоча б
одна із сторін наполягала на відмові в задоволенні позову з
підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Зазначене порушення судом апеляційної інстанції ст. 100 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
як таке, що могло призвести до неправильного
вирішення справи та не може бути усунено судом касаційної
інстанції з огляду на встановлені частиною 1 ст. 220 цього Кодексу
межі касаційного перегляду справи, відповідно до частин 2, 4
ст.227 цього Кодексу є підставою для скасування оскаржуваної
постанови з направленням справи на новий розгляд до суду
апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції
слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини
справи відповідно до предмету позову, з'ясувати позицію сторін,
зокрема щодо дотримання позивачем строку звернення до суду,
встановленого процесуальним законом, та в залежності від
встановленого і у відповідності з нормами матеріального і
процесуального права вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову апеляційного суду Донецької області від
23.03.2006р., справу направити на новий апеляційний розгляд до
суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Бившева Л.I.
підпис Костенко М.I.
підпис Маринчак Н.Є.
підпис Шипуліна Т.М.