Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Першотравенського міського суду про відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну діями суддів Першотравенського міського суду Зайцева В.В. та Бондаревої А.Н. при винесенні рішень за його позовами до філії ВАТ "Павлоградвугілля" про видачу довідки про його середній заробіток та про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року в прийомі позовної заяви ОСОБА_1 було відмовлено на підставі п.1 ст. 136 ЦПК України 1963 (1501-06) року.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року та задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Листом Верховного Суду України від 14.10.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи у прийомі позовної заяви, судом було встановлено, що заявник звернувся зі скаргою, якою фактично оскаржуються процесуальні дії суду, пов'язані зі здійсненням правосуддя, оскарження яких передбачено процесуальним законодавством України.

Згідно роз'яснень, наданих у пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року (v006p710-01) N6-рп/2001, визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України (254к/96-ВР) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) ). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

За таких обставин, висновок суду про відсутність підстав для прийняття скарги до провадження і її розгляду у судовому порядку, слід визнати обгрунтованим і таким, що відповідає діючому на момент звернення законодавству.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та відсутні передбачені

ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для його обов'язкового скасування.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу судді апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2005 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .