ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 вересня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Сергейчука О.А.,
Чумаченко Т.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційне подання військового прокурора Луцького гарнізону
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.08.2005 р.
у справі № 2/61-64 господарського суду Волинської області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Луцьку
до Луцької квартирно-експлуатаційної частини
про стягнення 28 425,66 грн.
та зустрічним позовом військового прокурора Луцького
гарнізону в інтересах Луцької квартирно-експлуатаційної частини
до Державної податкової інспекції у м. Луцьку
про зобов'язання анулювати в картці особового рахунку запис
щодо податкового боргу в сумі 28 243,10 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від
19.04.2005р. в задоволенні позову Луцької ОДПI про стягнення
податкового боргу за платежами з податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів та зі збору за
забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму
28 425,66 грн. відмовлено; за зустрічним позовом Луцької
квартирно-експлуатаційної частини до Луцької ОДПI останню
зобов'язано списати нарахований в обліковій картці особового
рахунку платника податків податковий борг в сумі 28 425,66 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.08.2005р. рішення господарського суду Волинської області від
19.04.2005р. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення
первісного позову повністю, а саме: стягнуто з активів Луцької КЕЧ
податковий борг в сумі 28 425,66 грн., та про відмову в
задоволенні зустрічного позову Луцької квартирно-експлуатаційної
частини з тих підстав, що матеріалами справи підтверджується
наявність у Луцької квартирно-експлуатаційної частини податкового
боргу у заявленій сумі; з посиланням на статтю 14 Закону України
"Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
та частину 3 статті 1 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлений
обов'язок щодо сплати відповідачем за первісним позовом як
юридичної особи, органом управління якої є Міністерство оборони
України, податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів; податкове зобов'язання зі збору за
забруднення навколишнього природного середовища у сумі 178,11 грн.
нараховане позивачу на підставі поданих ним розрахунків; зустрічна
вимога про списання податкового боргу заявлена Луцькою
квартирно-експлуатаційної частини лише на суму 28 243,10 грн., що
дорівнює сумі податкового боргу з податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів.
В касаційному поданні військовий прокурор Луцького гарнізону
просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, залишивши
в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення
судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема,
статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
,
підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційне
подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Луцька
квартирно-експлуатаційна частина має податковий борг у сумі 28
425,66 грн., в тому числі заборгованість з податку з власників
транспортних засобів - 28 243,10 грн. та збору за забруднення
навколишнього природного середовища - 178,11 грн.
Відповідно до матеріалів справи Луцька
квартирно-експлуатаційна частина є юридичною особою, органом
управління якої виступає Міністерство оборони України.
Перевіривши дану судом апеляційної інстанції юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку про законність судового
рішення апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
платниками цього податку є підприємства,
організації, установи, які є юридичними особами та мають
зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні
транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт.
Згідно статті 39 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
майно,
що є державною власністю та закріплене за державною установою,
належить їй на праві оперативного управління.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку,
що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є
підприємства, організації й установи безвідносно до форми
власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, та
враховуючи, що державні установи можуть мати закріплене за ними
майно лише на праві оперативного управління, при відсутності
законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як
платника цього податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону
України "Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів" ( 1963-12 ) (1963-12)
кола осіб, які
звільняються від сплати цього податку, застосоване в статті 1
цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом
власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у
платника податку на праві повного господарського відання та на
праві оперативного управління.
У зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення
змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього
господарства" від 16 07.1999 р. ( 986-14 ) (986-14)
, установи та
організації Міністерства оборони України виключено з переліку
осіб, що звільняються від сплати податку з власників транспортних
засобів та • інших самохідних машин і механізмів.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначено, що ставки, механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком
особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування. Цей Закон є спеціальним законом про
оподаткування. В той же час, як випливає з преамбули Закону
України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
, останній не є
законом про оподаткування.
Згідно статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України"
( 1934-12 ) (1934-12)
Збройні Сили України можуть здійснювати господарську
діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а
також майно, закріплені за військовими частинами, військовими
навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил
України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного
управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Особливості правового режиму майна Збройних Сил України
визначаються відповідним законом.
Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ) (1934-12)
не є законом про оподаткування, то відповідно до вимог статті 1
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
суд
апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач
за первісним позовом не звільнений від сплати податків, зборів /
обов'язкових платежів /, платником яких він є в силу відповідних
законів про оподаткування, зокрема тих, з приводу стягнення
заборгованості за якими виник спір, що є предметом судового
розгляду по даній справі.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із
правил співвідношення загальної і спеціальної правових норм у разі
їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні
спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення
таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання,
самостійно визначене платником податків у податковій декларації,
вважається узгодженим з дня подання такої декларації та не може
бути оскарженим платником податків в адміністративному чи судовому
порядку.
Відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання по
вищевказаних податку і збору та сумах, подавши податковому органу
відповідні документи податкової звітності.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником
податків у встановлені цією статтею строки, є податковим боргом.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органами стягнення), є виключно податкові
органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції
(підпункт 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Право податкових органів на звернення до суду з позовом про
стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими
фондами передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Відповідно до статті 3 Закону України Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника
податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його
податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
активами платника
податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що
належать юридичній або фізичній особі за правом власності або
повного господарського відання.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
обов'язок юридичної особи щодо сплати
податків і зборів / обов'язкових платежів / припиняється із
сплатою податку, збору / обов'язкового платежу / або його
скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Наведеним спростовуються доводи касаційного подання про
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Натомість суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки
Луцька квартирно-експлуатаційна частина не є власником
транспортних засобів, задекларованих в розрахунках податкового
зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин і механізмів за період 2000-2002 роки, вона не
може бути платником цього податку.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційне подання військового прокурора Луцького гарнізону
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16.08.2005 р.- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий підпис Усенко Є.А.
Судді підпис Голубєва Г.К.
підпис Рибченко А.О.
підпис Сергейчук О.А.
підпис Чумаченко Т.А.