ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого - судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П.Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі - Капустинському М.В.
за участю представників: Генеральної прокуратури Спорого
I.Г., Тарутинської районної державної адміністрації Одеської
області Клюссе I.Г., Каражеляскова С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
справу за касаційною скаргою військового прокурора Південного
регіону України на постанову господарського суду Одеської області
від 12 вересня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного
господарського суду від 31 жовтня 2006 року по справі за позовом
військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах держави
в особі Міністерства оборони України до Тарутинської районної
державної адміністрації Одеської області про скасування
розпорядженнь, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2006 року військовий прокурор Південного регіону
України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
звернувся в суд з позовом до Тарутинської районної державної
адміністрації Одеської області про скасування розпорядження №
101/А-2005 р. від 05.05.2006 р. "Про використання земель
Тарутинського загальновійськового полігону" та № 368/А-2005 р. від
14.12.2005 р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови
райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з
військовими формуваннями".
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним розпорядженням
відповідачем незаконно було припинене користування землями
артполігону
площею 23943 га, яка постановою Ради народних комісарів УРСР
від 18.12.1945 р. та постановою Iзмаїльського обласного виконкому
від 12.02.1946 р. була виділена Міністерству оборони.
Постановою господарського суду Одеської області від 12
вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського
апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року, в
задоволені заявленого позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної
інстанції військовий прокурор Південного регіону України в
інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся
до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в
якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, просить скасувати постанову суду першої
інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове
рішення із задоволенням позовних вимог.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно матеріалів справи позивач звернувся в суд з
позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської
області про скасування розпоряджень, якими незаконно була вилучена
земельна ділянка площею 23943 га., яка використовувалася як
артилерійський полігон, чим грубо порушене право Міністерства
оборони, яке являється розпорядником майна Збройних сил України.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної
інстанції виходили з тих обстави, що у Міністерства оборони
відсутні будь-які документи на право користування спірною
земельною ділянкою, а крім того військова частина, яка
використовувала вказану земельну ділянку розформована.
Однак, з наведеними висновками судів першої та апеляційної
інстанції колегія суддів Вищого адміністративного суду України не
може погодитися.
Так, за обставинами справи, що не заперечується і
відповідачем, постановою Ради народних комісарів УРСР № 202/063
від 18.12.1945 р. та постановою Iзмаїльського обласного
виконкому№53/9-ОП від 12.02.1946 р. визначені необхідні заходи про
виділення та передачі в натурі земель Одеському військовому
округу. Згідно Акту від 10.06.1946 р. здійснено виділення
земельної ділянки в натурі, який затверджений рішенням
Iзмаїльського обласного виконкому від 10.07.1946 р. Iз вказаного
періоду земельна ділянка використовувалася Збройними силами.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про збройні сили України"
( 1934-12 ) (1934-12)
земля, води, інші природні ресурси, а також майно,
закріплені за військовими частинами, військовими навчальними
закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є
державною власністю, належить їм на праві оперативного управління
та звільняються від сплати усіх видів податків.
Згідно Закону України "Про оборону України" ( 1932-12 ) (1932-12)
Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним
Силам України, іншим військовим формуванням у користування
державного майна, в тому числі земельних (водних) ділянок.
Виходячи з вищенаведених норм майно, в тому числі і земля,
якими користуються Збройні сили являються державною власністю,
розпорядником яких є Міністерство оборони України, а Кабінет
Міністрів України встановлює порядок надання у користування
земельних ділянок.
Ці обставини судами не були досліджені та не було їм дано
належної правової оцінки.
Крім того, статтею 149 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачений порядок вилучення земельних ділянок, судами не
перевірені чи порушений порядок вилучення спірної земельної
ділянки, оскільки Збройні сили користувалися вказаною земельною
ділянкою, яка фактично була вилучена, виходячи зі змісту
оскаржуваних розпоряджень. Відповідно до ст.141 ЗК України
передбачені підстави припинення права користування земельною
ділянкою, вказані у нормі закону підстави розширеному тлумаченню
не підлягають. Розпорядженням від 14.12.2005 р. "Про внесення змін
до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо
урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" до
розпорядження про вилучення спірної земельної ділянки внесені
зміни, згідно якого припинялося право користування земельною
ділянкою.
Судами не встановлено чи мали місце підстави, які б давали
право відповідачу припиняти право користування земельною ділянкою
та чи не порушений порядок припинення права користування спірною
земельною ділянкою.
Суд апеляційної інстанції, не усунувши наведені процесуальні
порушення, допущені судом першої інстанції, не перевіривши доводи
позивача, залишив рішення суду першої інстанції про задоволення
позову без змін, що не дає можливості касаційному суду визначитися
щодо законності та обгрунтованості прийнятих судами першої та
апеляційної інстанції рішень..
Судами першої та апеляційної інстанції при розгляді позовних
вимог не з'ясовані обставини справи, що мають значення для
правильного вирішення справи та не дають можливості суду
касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки
обставин у справі, що являється грубим порушенням ст.ст.159,195
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
При встановленні наведених фактів судами першої та
апеляційної інстанції порушені норми матеріального процесуального
права, які призвели до необгрунтованого прийняття судових рішень і
не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами для
скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з
направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм
матеріального чи процесуального права, які призвели до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
За таких обставин доводи касаційної скарги висновки судів
першої та апеляційної інстанції спростовують, касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої
і апеляційної інстанції та направленням справи на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.220,221,223,227,230,231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу військового прокурора Південного регіону
України задовольнити частково.
Постанову господарського суду Одеської області від 12 вересня
2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від
31 жовтня 2006 року скасувати, справу направити на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.
Судді: