ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Городнянського
районного відділу земельних ресурсів про визнання протиправними
рішень, дій та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від
17 липня 2006 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Городнянського
районного суду Чернігівської області з позовом до Городнянського
районного відділу земельних ресурсів, треті особи - Хрипівська
сільська рада, ОСОБА_3 про скасування висновку Городнянського
районного відділу земельних ресурсів, зобов'язання відділу
земельних ресурсів видати відповідний висновок та видати акт на
право власності на земельну ділянку, скасувати відповідь відділу
земельних ресурсів від 25.08.2005 року № 1134 та стягнути 1000
гривень моральної шкоди.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської
області від 28 квітня 2006 року, позов задоволено частково.
Зобов'язано Городнянський райвідділ земельних ресурсів оформити
державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку
розміром 0,63га, розташовану по АДРЕСА_1. В іншій частині позову
відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 17
липня 2006 року постанова суду першої інстанції скасована та
ухвалена нова, якою в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі на постанову Апеляційного суду
Чернігівської області від 17 липня 2006 року ОСОБА_1. ставить
питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції в
зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права та залишення в силі постанови суду першої
інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має в користуванні
земельну ділянку площею 0,63 га для обслуговування житлового
будинку і господарських споруд та ведення селянського
господарства, яка розташована в АДРЕСА_1. По даній земельній
ділянці проходить природний водотік, на якому ОСОБА_1. були
проведені роботи по його благоустрою з незначним поглибленням.
Зазначений водотік впадає у річку Чибриж, під час весняної повені
відбувається підтоплення земельної ділянки третіх осіб ОСОБА_2 та
ОСОБА_3., утворення зсувів та руйнування берегів водостоку. Дані
обставини у справі підтверджені актом перевірки від 9 вересня 2004
р. складеним ст. державним інспектором з охорони навколишнього
природного середовища, начальником Городнянського райземвідділу,
начальником Городнянської дільниці управління осушувальних мереж,
головою Хрипівської сільської ради.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України ( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
усі
води на території України становлять її водний фонд, до якого
серед інших видів об'єктів належать і водотоки.
Оскільки на земельній ділянці ОСОБА_1 мається природний
водотік, що впадає у р. Чибриж, тому беручи до уваги, що вказана
природна водойма не є замкненою, передача її у власність ОСОБА_1
буде суперечити положенням ч.2 ст.59 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
. Так як висновок Городнянського районного відділу
земельних ресурсів № 529 від 13 липня 2004 року та лист-відповідь
від 25 серпня 2005 року № 1134 про відмову в погодженні проекту
відведення земельної ділянки для приватизації грунтуються саме на
вищенаведених обставинах, підстави для визнання їх протиправними
відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
обгрунтовано виходив з того, що зобов'язання судом першої
інстанції Городнянського районного відділу земельних ресурсів до
оформлення Державного акту на вимогу ОСОБА_1 про зобов'язання
видати Державний акт на право власності на земельну ділянку,
суперечить вимогам ст.. 118 ЗК України про те, що відділ земельних
ресурсів проводить лише погодження проекту відведення земельної
ділянки, та Iнструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і
зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку
і право постійного користування земельною ділянкою та договорів
оренди землі, згідно з якою державні акти видаються структурними
підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі
України.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку, що вимоги позивача є безпідставними і тому
обгрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної
інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Апеляційного
суду Чернігівської області від 17 липня 2006 року залишити без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
М. О. Сорока
I. В. Штульман