Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 08 грудня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі

м. Донецька щодо відмови у перерахунку пенсії, як науковому працівнику, з урахуванням винагороди за винаходи, -

встановила:

У квітні 2003 року ОСОБА_1. звернувся до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року із зазначеною скаргою в якій вказував, що працював у Донецькому державному науково-дослідному проектно-конструкторському та експериментально-му інституті комплексної механізації шахт "Донгіпровуглемаш" 51 рік, з них 41 - завідуючим відділом.

У зв'язку зі звільненням з інституту, в січні 2003 року він звернувся до УПФ України в Київському районі м. Донецька із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії за віком відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Проте, в розрахунок суми середнього заробітку, з якого проводилося визначення розміру пенсії, суб'єктом оскарження неправомірно не було включено суми по винагородам за винаходи.

Такі дії Пенсійного фонду заявник вважав неправомірними, посилаючись на те, що суми по винагородам за винахід він отримував щомісячно, на них нараховувався податковий збір.

Листом УПФ України в Київському районі м. Донецька від 18.03.2003 р. йому було відмовлено в перерахунку пенсії із включенням до середнього заробітку сум по винагородам за винаходи, у зв'язку з чим ОСОБА_1. просив суд визнати такі дії неправомірними, зобов'язавши зробити перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням винагороди за винаходи.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 серпня 2003 року скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано неправомірними дії УПФ України в Київському районі м. Донецька. Зобов'язано останнього провести перерахунок наукової пенсії ОСОБА_1. з урахуванням винагороди за винаходи.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 08 грудня 2003 року задоволено апеляційну скаргу суб'єкта оскарження та скасовано рішення суду першої інстанції. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1. звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив вказане судове рішення скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Листом Верховного Суду України від 27.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення районного суду і відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні скарги, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) та "Про оплату праці" (108/95-ВР) встановлена структура заробітної плати наукового працівника і винагорода за винахід, як частина заробітної плати, цими законодавчими актами не передбачена.

Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 28.01.2003 року ОСОБА_1. призначена наукова пенсія відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , але в розрахунок розміру середнього заробітку не були включені виплати винагороди за винаходи.

Відповідач вважав, з чим без належних на те підстав погодився суд апеляційної інстанції, що відносини, які виникають у зв'язку з відкриттям, винаходами, раціоналізаторськими пропозиціями і їх запровадженням регулюються нормами цивільного, а не трудового законодавства.

Так, апеляційний суд вказував, що оскільки ні ст. 23 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , ні постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) прямо не передбачено включення до заробітної плати працівників винагород за винаходи, то відповідач правомірно відмовив у зарахуванні суми для обчислення пенсії зазначеної винагороди.

Між тим, згідно з ч.1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , в редакції згідно із Законом від 22.05.2003 р. №854-IV (854-15) яка діяла на час розгляду справи, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з ч.5 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються у розмірі 80 відсотків заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, що визначається відповідно до статей 65 і 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Статтею 2 даного Закону передбачено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) ), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , заробітна плата складається з основної, додаткової та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

При цьому додатковою заробітною платою є винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Частиною 2 статті 23 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) встановлено, що заробітна плата наукових працівників складається з посадових ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи та інших надбавок, передбачених законодавством України (в редакції Закону від 06.04.2000 р. N 1646-III (1646-14) ).

Тобто спеціальна норма цієї статті відсилає до норм інших, загальних законодавчих актів, до яких, зокрема, і належить Закон України "Про оплату праці" (108/95-ВР) .

У зв'язку з викладеним слід зазначити, що винахід у даному випадку є результатом науково-технічної діяльності скаржника, передбаченої його трудовим договором і створення такого винаходу відбувалось не на підставі цивільно-правової угоди. Відповідно до Положення про передачу прав на використання інтелектуальної власності інституту "Донгіпровуглемаш" та Положення про оплату праці працівників інституту, право власності на об'єкт інтелектуальної власності, в тому числі і на винахід, отримує саме інститут, також він отримує відповідні патенти, виплати за використання винаходу, за рахунок яких авторам - працівникам інституту виплачувалась додаткова заробітна плата, на яку нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що згаданими нормами законодавства та матеріалами справи підтверджено, що винагорода за винахід, яка виплачувалась ОСОБА_1., входить до складу його заробітної плати і повинна враховуватись при обчисленні розміру пенсії, про що вірно зазначив у своєму рішенні районний суд та визнав дії суб'єкта оскарження неправомірними.

Однак, це законне і обгрунтоване рішення суду було помилково скасовано судом апеляційної інстанції, що відповідно до ст. 226 КАС України (2747-15) є підставою для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 08 грудня 2003 року - скасувати, а рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 серпня 2003 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та за наявності підстав, встановлених ст. 237 КАС України (2747-15) , може бути оскаржена до Верховного Суду України.