Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Сергейчука О.А.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

при секретарі: Меншиковій О.Я.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: Журавльової Т.Б., Українець Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р.

у справі № 32/535

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ретек Лтд"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та першої та другої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Печерському районі м.Києва від 19.11.2004 р. №0002472314/1, першої податкової вимоги №1/603 від 01.02.2005 р. та другої податкової вимоги №2/1745 від 21.03.2005 р.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 31.10.2005 р. в позові відмовлено у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено належними доказами обставин справи на які він посилається, оскільки надані ним рекламації не легалізовані дипломатичними або консульськими службами України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р., рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено повністю. Задовольняючи позов суд дійшов висновку, що оскільки у контрагента позивача відсутній обов'язок сплатити грошові кошти у зв'язку з поставкою неякісної продукції, відсутнє і саме порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права. Зокрема, ст.ст.1, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , п.2 ст.10, ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) , пп.6.2.1, 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , п.4.3 Iнструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України №113 від 04.06.2002 р. (z0535-02)

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав, представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів п.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена перевірка дотримання позивачем вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) по контракту №09/19-99 від 19.09.1999 р. за результатами якої складено акт №308-231416/23526590.

На підставі акту перевірки, з врахуванням результатів адміністративного узгодження, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002472314/1 від 19.11.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем пеня за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД, штрафні санкції у загальній сумі 323515,00 грн., у т.ч. 310289,00 грн. пені та 13226,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У зв'язку з несплатою позивачем нарахованих податковим повідомленням-рішенням пені та штрафних санкцій, відповідачем надіслано першу податкову вимогу від 01.02.2005 р. №1/603 та другу податкову вимогу від 21.03.2005 р. №2/1745, згідно з якими розмір податкового боргу позивача складає 323514,67 грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що листами фірми "Negele Holz+Yaus Gmbh+Co KG" підтверджена участь незалежного експерта ОСОБА_1 у прийманні разом із контрагентом позивача продукції поставленої ТОВ "Ретек ЛТД". Професійна спроможність ОСОБА_1 здійснювати експертну оцінку якості продукції із деревини підтверджена листом керівника Федерального об'єднання деревообробної промисловості (Федеративна республіка Німеччина) від 19.07.2005 р. Позивач, отримавши рекламації, засвідчені незалежним експертом ОСОБА_1, врахував їх при заповненні звітності до податкової інспекції. Оскільки у контрагента позивача відсутній обов'язок сплатити грошові кошти у зв'язку з поставкою неякісної продукції, відсутнє і саме порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД. Також апеляційним судом зроблено висновок, що рекламації носять комерційний характер, а тому відповідно до п.4.3 Iнструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України №113 від 04.06.2002 р. (z0535-02) , консульській легалізації не підлягають.

Однак з такими висновками суду апеляційної інстанції судова колегія не погоджується та вважає, що вони є наслідком незастосування системного аналізу норм чинного законодавства, без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, і в даному випадку правильними є висновки суду першої інстанції.

Як встановлено у справі, п.7.2 контракту від 19.09.1999 р. №09/19-99, укладеного між позивачем та нерезидентом, підставою для пред'явлення позивачу претензій щодо поставки неякісного товару є акт, складений у присутності представника позивача і незалежного експерта.

Згідно п.7.4 зазначеного контракту, з врахуванням додатку №2, у випадку встановлення неякісної продукції (невірний розмір, недоліки деревини) покупець має право зменшити вартість цієї продукції на 50%. При встановленні продукції із збільшеною вологою (більше 20%) з вартості продукції вираховується вартість витрат на досушку, не більше ніж 45 євро за 1 м-3 .Рекламації покупця повинні бути засвідчені незалежним експертом і можуть бути пред'явлені продавцю протягом одного року з моменту здійснення поставки.

Однак, доказів того, що позивач, на виконання умов зазначеного контракту, брав участь у врегулюванні цих питань, не надано. Відсутні відповідні акти, якими б встановлювались факти поставки неякісної продукції, а також докази того, що особа, яка складала рекламації мала на то відповідні компетенцію та повноваження.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про надходження належної позивачу валютної виручки не в повному обсязі є правильними.

З аналізу норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) слідує, що цей нормативний акт є спеціальним Законом, який регулює порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків.

Ст.4 цього Закону встановлена відповідальність за порушення резидентами термінів зарахування виручки в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідальність за порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортно-експортних операцій не застосовується лише у разі отримання суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності індивідуальної ліцензії НБУ на продовження термінів розрахунків або його звернення до суду.

Порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортною операцією з нерезидентом за контрактом №09/19-99 від 19.09.1999 р. підтверджено ЗАТ "Альфа Банк", виконуючим функції агента валютного контролю.

Крім того, ч.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному Банку України.

Декларування валютних цінностей, доходів та майна здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності за формою Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.12.1995 р. №207 (z0018-96) .

У розділах П-Ш Декларації відображаються валютні кошти та товари, що знаходяться за межами України з порушенням термінів розрахунків, встановлених статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) .

Несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції, згідно ч.2 ст.10 вищезазначеного Декрету, тягне за собою відповідальність, передбачену ст.16 цього Декрету.

За відсутності у позивача ліцензії на продовження термінів розрахунків за контрактом №09/19-99 від 19.09.1999 р. та його звернення до суду про стягнення з нерезидента коштів, а також неподання декларації про наявність валютних цінностей за межами України, нарахування пені та застосування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірним.

Вірним є і висновок суду першої інстанції про дотримання відповідачем приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) при надсиланні податкових вимог.

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно оцінивши обставини справи, у відповідності до вимог закону, дійшов вірного висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2006 р. скасувати.

Постанову Господарського суду м.Києва від 31.10.2005 р. залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.