ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2007
№ К-9658/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Голубєвої Г.К., Костенка М.I., Степашка О.I., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час
і місце судового засідання повідомленні належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на
постанову Господарського суду Донецької області від 13.06.2005 та
ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005
по справі № 28/137 а
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.
Донецька
про визнання недійсним рішення про застосування фінансових
санкцій та податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення від
28.02.2005 № 187/0000462342/0 про застосування до позивача
штрафних санкцій в сумі 1700 грн. у відповідності із ст. 17 Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
за реалізацію та зберігання без марок
акцизного збору встановленого зразку лікеро-горілчаних виробів та
податкового повідомлення-рішення від 28.02.2005 №
187/0000452342/0, яким позивачеві визначено суму фінансової
санкції у розмірі 340 грн. відповідно до п. 9 ст. 3, п. 4 ст. 17
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, винесених на підставі Акту перевірки магазину
позивача від 19.02.2005 № 05630080/23-312-4 щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, в
якому зазначено, що позивачем не забезпечено зберігання фіскальних
звітів чеків в КОРО з 14.02.2005 по 19.02.2005, чим порушено п. 9,
п. 12 ст. 3, абз. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про застосування
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі - Закон "Про РРО"), а саме: коньяк
"Кара-Даг", місткістю 0,25 л., горілка "Олімп", місткістю 0,25 л.,
які були виставлені на полицях для реалізації, без марок акцизного
збору встановленого зразка.
Постановою Господарського суду Донецької області від
13.06.2005 залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного
господарського суду від 18.07.2005 по справі № 28/137 а - в позові
відмовлено на підставі норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та Закону України "Про
державне регулювання виробництва та торгівлі спиртом етиловим,
коньячним та плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у зв'язку із доведеністю вини.
Не погодившись із постановою Господарського суду Донецької
області від 13.06.2005 та ухвалою Донецького апеляційного
господарського суду від 18.07.2005 по справі № 28/137 а позивач
подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та
задовольнити позов, оскільки рішення винесені із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права і судами не
прийнято до уваги ст. 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки штрафні
санкції не є податковим боргом і не є податковим зобов'язанням, а
також не є порушенням норм податкового законодавства, а є санкцією
за порушення правил торгівлі. Судом при вирішенні спору не було
встановлено відповідність оспореного податкового повідомлення
вимогам, що ставляться в ст. 6 зазначеного Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо їх змісту (підстава для такого нарахування
передбаченого п.4.2.2 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, посилання на
норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений
розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань), а також
правомірність винесення податкового повідомлення-рішення у разі
нарахування до стягнення санкції за порушення не пов'язані зі
сплатою податків.
Також, на думку скаржника чеки за період з 14.02.2005 по
19.02.2005, які не знаходилися в книзі, однак були роздруковані,
їх порядкові номери та дати роздрукування були занесені в книзі
ОРО, та які саме перед перевіркою були позивачем тимчасово
вилучені для формування даних поточного бухгалтерського обліку не
суперечать Закону України "Про РРО", оскільки цим законом
передбачено відповідальність за не зберігання звітів в Книзі
взагалі, а не за відсутність їх на момент перевірки.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, а рішення суду без змін, зазначаючи про фактичні
обставини справи, і посилаючись при цьому на норми Законів України
"Про РРО", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" та "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові
вироби"
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як визначено в абз. 13, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
- до суб'єктів підприємницької діяльності
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
зберігання транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних
напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з
підробленими марками акцизного збору - 100 відсотків вартості
товару, але не менше 1700 гривень.
Як правомірно встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій - позивачем була порушена вказана норма, оскільки судоми
доведено факт реалізації і зберігання лікеро-горілчаних виробів
без наявності марок акцизного збору встановленого зразка.
А оскільки в оспорюваному рішенні про застосування фінансових
санкцій вказані саме ці порушення: реалізація, зберігання без
марок акцизного збору встановленого зразку; фінансова санкція за
даний вид порушення відповідачем застосована згідно чинного
законодавства - (100% вартості товару, але не менш 1700 грн.) в
розмірі 1700 грн., тому не є порушенням вимог законодавства при
винесення судового рішення врахування технічної помилки
податкового органу при друкуванні рішення про застосування
фінансових санкцій, так як недодержання вимог правових норм, які
регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його
форми, може бути підставою для визнання такого акту недійсним лише
у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття
неправильного акту. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами
чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що
склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої
процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання
його недійсним, якщо інше не передбачене законодавством.
Беручи до уваги те, що факт порушення зафіксований і
обгрунтований податковим органом в Акті перевірки, а також чітко
вказаний в рішенні про застосування фінансових санкцій, та те що,
відповідачем правильно застосована норма права при визначенні суми
штрафної санкції, якою передбачає відповідальність за таке
порушення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у
задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання недійсним
рішення про застосування фінансових санкцій від 28.02.2005 №
187/0000462342.
Також як визначено п. 9 ст. 3 Закону України "Про РРО"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
- суб'єкти підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в
безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних
чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно
друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням
автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і
забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових
операцій.
Як правомірно встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій - позивачем була порушена вказана норма п. 9 ст. 3
Закону "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки судами також доведено, що
на момент перевірки фіскальні звітні чеки за період з 14.02.2005
по 18.02.2005 були відсутні в книзі обліку розрахункових операцій,
що підтверджується відповідним записом в книзі про їх відсутність,
про що було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005
№ 187/0000452342/0 із визначенням порушення п. 4 ст. 17 Закону
України "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
яким передбачено, що за порушення
вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які
здійснюють розрахункові операції за товари (послуги)
застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання
щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в
книзі обліку розрахункових операцій.
В даному випадку необхідно взяти до уваги те, що податкове
повідомлення-рішення від 28.02.2005 № 187/0000452342/0 відповідає
вимогам Акту перевірки, який породжує для відповідача обов'язок
сплатити визначену на підставі норм закону, за наслідками
перевірки, оформленої актом, суму штрафу. В ньому наявні: сума
штрафу, підстава для нарахування цього штрафу, посилання на норми
законів, відповідно до яких штраф був нарахований, підпис
керівника податкового органу, скріплений гербовою печаткою. З
огляду на встановлене судами, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України погоджується із тим, що позивачем
фактично порушені вимоги діючого законодавства, а спірне податкове
повідомлення-рішення є вірним по суті та в цілому узгоджується з
приписами закону, однак при доведеність факту порушення позивачем
п. 9 ст. 3 Закону "Про РРО" та правомірності застосування
відповідачем до позивача штрафної санкції за даний вид порушення у
розмірі 340 грн., яка визначена оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням - позовні вимоги позивача про визнання
недійсним спірного податкового повідомлення-рішення в частині
визначення штрафних санкцій податковим зобов'язанням підлягають
задоволенню. Тобто фінансові санкції як "податкові зобов'язання",
прийняті у вигляді податкового повідомлення-рішення застосовані до
позивача не правомірно, оскільки положення Закону України від
21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не можуть бути розповсюджені на штрафні санкції,
передбачені Законом України "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. А тому
вказані штрафні санкції не можуть бути визнанні як податкове
зобов'язання, так як не відносяться до податкової категорії.
Відповідно враховуючи зазначене, постанова Господарського
суду Донецької області від 13.06.2005 та ухвала Донецького
апеляційного господарського суду від 18.07.2005 по справі № 28/137
а підлягають зміні, як такі, що винесені за вичерпних юридичних
висновків при помилковому застосуванні норми матеріального права.
Податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005 № 187/0000452342/0
необхідно визнати недійсним в частині визначення штрафних санкцій
податковим зобов'язанням.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 225, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Господарського суду Донецької області від
13.06.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду
від 18.07.2005 по справі № 28/137 а змінити. Визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення від 28.02.2005 № 187/0000452342/0 в
частині визначення штрафних санкцій податковим зобов'язанням.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
М.I. Костенко
О.I. Степашко
М.О. Федоров