ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2007 року № К-21296/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Сергейчука О.А.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: Михалевич Н.О., дов. № 29771/10-15 від
26.06.2007 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Рівне
на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2006 р.
та постанову господарського суду Рівненської області від
26.12.2005 р.
у справі № 18/201 господарського суду Рівненської області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Рівне
про зобов'язання видати торговий патент на право здійснення
торгівельної діяльності, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Рівненської області від
26.12.2005 р. у справі № 18/201, яка залишена без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.,
позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1. задоволено, зобов'язано Рівненську
ОДПI видати торговий патент на право здійснення торгівельної
діяльності по місцю знаходження АЗС - вулиця Київська, 108-а в м.
Рівне.
Вказані судові рішення мотивовані нормами ч. 1, 2, 4 ст. 2
Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. ст. 17, 18 Декрету Кабінету Міністрів України від
20.05.1993 р. № 56-93 "Про місцеві податки та збори" ( 56-93 ) (56-93)
.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 26.04.2006 р.,
на підставі ст. 55 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, було здійснено заміну
відповідача - Рівненської ОДПI на її правонаступника - ДПI у м.
Рівне.
Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх
інстанцій, ДПI у м. Рівне оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
господарського суду Рівненської області від 26.12.2005 р. та
ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2006
р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог відмовити.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач просить
залишити постановлені у справі рішення без змін, а скаргу без
задоволення, оскільки вважає їх законними та обгрунтованими.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи
касаційної скарги, просив задовольнити її вимоги в повному обсязі.
Позивач явку свого представника в судове засідання суду
касаційної інстанції не забезпечив, не зважаючи на те, що був
належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
неприбуття
сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належними чином
повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не
перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 08.04.2005 р. позивачем було подано заявку на
придбання торгового патенту на право здійснення роздрібної
торгівельної діяльності за місцезнаходженням АЗС - м. Рівне, вул.
Київська, 108-а.
01.06.2005 р. Рівненською ОДПI на адресу позивача направлено
лист № 20987/17 про залишення без задоволення заявки на придбання
торгового патенту. Підставою для відмови у видачі торгового
патенту було рішення Рівненської міської ради від 03.07.2003 р. за
№ 392 "Про внесення змін до рішення Рівненської міської ради № 155
від 13.12.2002 р. "Про збір за видачу дозволу на розміщення
об'єктів торгівлі та сфери послуг", яким було встановлено, що
дозволи на розміщення об'єктів торгівлі, видані управлінням
торгівлі від 01.01.2003 р. вважаються такими, що підлягають заміні
до 01.01.2005 р. на дозволи нового зразка. В зв'язку з цим,
податковий орган відмовив позивачу у видачі торгового патенту.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної
інстанції, вказаний висновок відповідача визнав безпідставним та
необгрунтованим.
Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх
інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
суб'єктами
підприємницької діяльності придбавається торговий патент,
предметом діяльності яких є види, зазначені в частині 1 ст. 1
цього Закону.
Підставою для придбання торгового патенту є заявка, оформлена
відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, яка повинна
містити такі реквізити: найменування суб'єкта підприємницької
діяльності; витяг з установчих документів щодо юридичної адреси
СПД, а у випадках, якщо патент придбавається для структурного
(відокремленого) підрозділу - довідка органу, який погодив
місцезнаходження структурного (відокремленого) підрозділу із
зазначенням цього місця і підприємницької діяльності, здійснення
якої потребує придбання торгового патенту; найменування документа
про повну або часткову сплату вартості торгового патенту.
Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що
заявка, яка була подана позивачем, містить всі необхідні реквізити
для отримання торгового патенту на здійснення торгівельної
діяльності по вул. Київській, 108-а в м. Рівне.
Таким чином, висновок судів про безпідставну відмову
податкового органу у видачі торгового патенту відповідає
правильному застосуванню ч. 2 ст. 2 Закону України "Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності"
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, якою визначено, що встановлення будь-яких додаткових
умов щодо придбання торгового патенту не дозволяється.
Крім того, в своїх рішеннях суди посилаються на постанову
господарського суду Рівненської області від 16.09.2005 р. у справі
№ 5/210, що набрала законної сили, якою визнано недійсним п.п. 1.1
пункту 1 в частині внесення змін до рішення № 155 від 13.12.2002
р. пункту 3 рішення Рівненської міської ради (третє скликання) від
27.12.2002 р. за № 202 та частково додатку № 1, в частині
періодичності видачі дозволів та сплати збору, п. 2 додатку з
моменту їх прийняття.
Даною постановою встановлено, що рішення Рівненської міської
ради суперечить законодавству України, яке регулює питання щодо
отримання дозвільних документів на розміщення об'єктів торгівлі та
стягнення зборів до місцевого бюджету.
Так, згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та їх посадові особи повинні діяти тільки на
підставі, в межах повноважень та способами, передбаченими
Конституцією та законами України.
Закон України від 25.06.1991 р. № 1251-ХII "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначає загальні принципи побудови
системи оподаткування в Україні, види податків і зборів, що
справляються на території України, а також права, обов'язки і
відповідальність платників податків.
У податкових законах з конкретних видів податків
(обов'язкових платежів) визначаються платники податків, об'єкт
оподаткування, розміри ставок, порядок їх обчислення.
До місцевих податків і зборів, визначених ст. 15 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, внесено місцевий
збір - за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери
послуг. Пунктом 3 цієї статті передбачено, що місцеві податки і
збори (обов'язкові платежі), механізм їх справляння та порядок їх
сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,
встановлених законами України.
Згідно ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України від
20.05.1993 р. № 56-93 "Про місцеві податки та збори" ( 56-93 ) (56-93)
органи місцевого самоврядування самостійно визначають порядок
сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах
встановлених граничних розмірів ставок, у тому числі щодо збору за
видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.
Перелік місцевих податків і зборів визначено в ст. 1 даного
Декрету.
Відповідно до ст. 17 Декрету № 56-93 ( 56-93 ) (56-93)
збір за видачу
дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення
та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього
місцях.
Вказаним Декретом обмежено лише граничний розмір збору за
видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, однак термін його
дії не обмежено. Тому органи місцевого самоврядування не мають
права самостійно обмежувати дозвіл на право торгівлі будь-якими
термінами дії.
В зв'язку з викладеним, відмова відповідача у видачі позивачу
торгового патенту з посиланням на рішення Рівненської міської ради
№ 538 від 10.12.2003 р. "Про внесення змін та доповнень до рішення
Рівненської міської ради від 13.12.2002 р. № 155 "Про збір за
видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг" є
безпідставною, оскільки зміни, внесені вказаним рішенням в
відповідні пункти рішення Рівненської міської ради 13.12.2002р. №
155, в судовому порядку визнані недійсними.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі №
18/201 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних
юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно
застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального
права.
За таких обставин, касаційну скаргу ДПI у м. Рівне слід
залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -
без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне
залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
26.04.2006 р. та постанову господарського суду Рівненської області
від 26.12.2005 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.I.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Сергейчук О.А.