ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою управління праці та соціального захисту населення
Шевченківської районної державної адміністрації на постанову
Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 липня 2006 року
та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 вересня
2006 року у справі №2-а-229/06 за позовом ОСОБА_1 до управління
праці та соціального захисту населення Шевченківської районної
державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної
одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій, -
в с т а н о в и л а :
В червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
управління праці та соціального захисту населення Шевченківської
районної державної адміністрації, в якому просив стягнути з
відповідача 1898,75грн. недоплаченої грошової допомоги учасникам
бойових дій.
Постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27
липня 2006 року позов задоволено.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 18
вересня 2006 року змінено постанову суду першої інстанції.
Стягнуто з відповідача 1410,00грн.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління
праці та соціального захисту населення Шевченківської районної
державної адміністрації на постанову Шевченківського районного
суду м.Запоріжжя звернулося до Вищого адміністративного суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
судів першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення
судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є
учасником бойових дій, що підтверджено відповідним посвідченням.
Згідно ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
учасники бойових дій
мають право на щорічну одноразову допомогу до 5 травня в розмірі
п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
нормативні
акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування,
які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб
прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.
Слід зазначити, що Законом України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
не передбачено
обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Отже, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного
висновку, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не
позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу, а також
вірно застосували ч. 3 ст. 2 вказаного вище Закону при вирішенні
справи.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкового
висновку про те, що оскільки спірні правовідносини між сторонами
виникли до набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
позивачем не
було пропущено річний строк на звернення до суду за захистом свого
порушеного права передбачений КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
З даною позицією погодитись не можна, адже у випадку не
набрання чинності КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
позивач був би змушений
звертатись до суду в порядку Глави 31-А ЦПК України в редакції
1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, якою передбачений взагалі двомісячний строк
на звернення до суду за захистом свого права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного
висновку, що КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не обмежив, а навпаки поширив
право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого
права, а тому на користь позивача необхідно стягнути недоплачену
суми лише за 2005 рік.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін,
якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права,
яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення
справи.
З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції
винесено законне і обгрунтоване рішення, постановлене з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту
населення Шевченківської районної державної адміністрації на
постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя - відхилити.
Постанову апеляційного суду Запорізької області від 18
вересня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: