ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"11"грудня 2007 Вищий адміністративний суд України у складі
колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Маринчак Н.Є.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
секретар судового засідання Каліушко Ф.А.
за участю представників згідно протоколу судового засіданні
від 11.12.07 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу ДПА у Орджонікідзевському районі
м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області
від 12.04.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського
суд від 08.08.2006
у справі № АС-04/99-06
за позовом Харківського державного міжобласного спец
комбінату "Радон"
до ДПА у Орджонікідзевському районі м. Харкова
про скасування рішень
ВСТАНОВИВ:
Харківський державний міжобласний спецкомбінат "Радон",
звернувся до господарського суду Харківської області з позовною
заявою, в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПI
у Орджонікідзевському районі м. Харкова №0000332310/0 від
17.02.2006 р., №0000312310/0 від 17.02.2006 р., №0000322310/0 від
17.02.2006 р., як такі що не відповідають вимогам закону.
Постановою господарського суду Харківської області від
12.04.2006, яку залишено без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суд від 08.08.2006 по справі №
АС-04/99-06 позов задоволено повністю. Скасовано податкові
повідомлення-рішення ДПI у Орджонікідзевському районі м. Харкова
№0000332310/0 від 17.02.2006, №0000312310/0 від 17.02.2006,
№0000322310/0 від 17.02.2006.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та
прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних
вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено
норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх в судовому засіданні
представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх
сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно
оскарженого податкового повідомлення - рішення №00003222310/0
позивачу з посиланням на п. п. "б" п. п. 4.2.2 ст. 4, п. п. 17.1.3
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетам та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
донараховані дивіденди на
частку державного майна у сумі 17300 грн. та санкції 8650 грн.,
які визначені податковим зобов'язанням.
Згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення
№0000312310/0 0 позивачу з посиланням на п. п. "б" п. п. 4.2.2 ст.
4, п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.3.1, п. 7.3,
п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нарахований ПДВ 107200 грн. та санкції на
суму нарахованого ПДВ 53600 грн..
Згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення №
0000332310/0 позивачу з посиланням на п. п. "б" п. п. 4.2.2 ст. 4,
п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетам та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. п. 7.8.2, п. 7.8 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
донараховано 4300 грн. податку на прибуток та 2150 грн. санкцій.
Підставою прийняття оскаржених податкових повідомлень -
рішень є акт перевірки позивача відповідачем від 06.02.2006.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач є
платником податку на додану вартість. Нарахування ПДВ обумовлено в
тому числі і тим, що позивач отримував з бюджету суми коштів на
покриття планових збитків. Цю суму позивач витратив на поточні
нужди, здійснивши операції придбання товарно матеріальних
цінностей, по яких виник ПДВ, який був включений позивачем до
складу податкового кредиту.
ДПI встановивши, що при отриманні коштів з бюджету позивач не
визначив податкові зобов'язання, те, що бюджетні кошти фактично
використані для придбання товарно матеріальних цінностей, з
посиланням в акті перевірки на п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає за
необхідне зазначити, що з моменту отримання бюджетних коштів,
враховуючи положення ч. 4 ст. 9 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
, вони є власністю підприємства, яка обмежена лише їх
цільовим використанням. Така операція не підпадає під об'єкт
оподаткування визначений ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, тобто не оподатковується. Операції
з придбання товарно матеріальних цінностей підпадають під
оподаткування ПДВ.
Крім того, при отриманні цих коштів з бюджету позивач включив
їх до складу валового доходу, і при витрачення цих коштів на
придбання товарів вони підлягають віднесенню до валових витрат
згідно ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Таким чином операції по придбанню товарно матеріальних
цінностей правомірно позивачем визначені такими що підлягають
оподаткуванню ПДВ, і відповідно правомірно визначений податковий
кредит. Порушень п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не має.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про не підтвердження фактів порушень по
яких нарахований ПДВ і нараховані санкції по ПДВ в частині
донарахування податку та санкцій пов'язаних з отриманням бюджетних
коштів.
Стосовно нарахування дивідендів, суд зазначає, що згідно ст.
14 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
до
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів)
належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди,
що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими,
казенними або комунальними підприємствами.
Позивач є державним підприємством яке не корпоратизоване.
Згідно ст. 1 Закону України " Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
Ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору
у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та
теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до
затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм
власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися
або змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень
про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних
заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Жодним законом України з питань оподаткування не встановлено
розмір дивідендів визначених ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
. ДПI застосовує розмір встановлений
Постановою Кабінету Міністрів України №557 2003 р., але це не
відповідає ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
.
В зв'язку з наведеним ДПI нарахувало дивіденди в супереч
вимогам закону, а відповідно в супереч закону нараховані санкції
на дивіденди.
Стосовно нарахування податку на прибуток податковим
повідомленням - рішенням № 0000332310/0, то нарахування обумовлено
донарахуванням дивідендів, але як встановлено, вище дивіденди
нараховані неправомірно, то і відсутнє порушення в зв'язку з яким
нарахований податок на прибуток, а відповідно неправомірно
нараховані і санкції на суму донарахованого податку.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Iнші доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у
відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного
судового рішення не встановлено.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга ДПА у
Орджонікідзевському районі м. Харкова задоволенню не підлягає, а
постанова господарського суду Харківської області від 12.04.2006
та ухвала Харківського апеляційного господарського суд від
08.08.2006 у справі № АС-04/99-05 - залишаються без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПА у Орджонікідзевському районі м. Харкова
залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від
12.04.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суд
від 08.08.2006 у справі № АС-04/99-05 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
М.О. Федоров
Судді
Н.Є. Маринчак
Г.К. Голубєва
О.В. Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно