Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача: Лобач О.М., дов. № 43/1 від 16.11.2007 р.;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р.

та постанову господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 р.

у справі № 19/18 господарського суду Полтавської області

за позовом Повного товариства "Торгівельно-фінансова компанія "Сота"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про, -

ВСТАНОВИВ:

9

Повне товариство "Торгівельно-фінансова компанія "Сота" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПI від 01.07.2005 р. № 2012-1702/0/17-215 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 11434,88 грн. податку з доходів фізичних осіб та 22869,76 грн. штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 р. у справі № 19/18, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані посиланням на приписи ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , ст. ст. 1, 4, 8, 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , ст. ст. 19, 25 Закону України "Про заставу" (2654-12) , ст. 589 ЦК України (435-15) та тим, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки в цей час сума позики не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Кременчуцька ОДПI оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити скаргу без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Кременчуцькою ОДПI винесено податкове повідомлення-рішення № 2012-/702/0/17-215 від 01.07.2005 р., яким Повному товариству "Торгівельно-фінансовій компанії "Сота" визначено податкове зобов'язання в розмірі 34309,53 грн., в т.ч. 11436,51 грн. прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб, 22873,02 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту № 19/23-615/31908760 від 30.06.2005 р. "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Повного товариства "Торгівельно-фінансова компанія "СОТА" за період з 18.04.2002 р. по 31.03.2005 р.

За результатами розгляду скарги позивача, поданої в межах процедури адміністративного узгодження до Кременчуцької ОДПI, остання рішенням № 18113/10/25-009 від 2 вересня 2005 року про результати розгляду первинної скарги оскаржене податкове повідомлення-рішення № 2012/1702/0/17-215 від 01.07.2005 р. залишила без змін.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 2335/10/25-017 від 04.11.2005 р. ДПА у Полтавській області повторна скарга ПТ "ТФК "Сота" частково задоволена: податкове зобов'язання зменшено на суму 4459,62 грн. (1486,54 грн. основний платіж, 2973,08 грн. - штрафна санкція).

Проте, нових податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПI, винесених на підставі рішень про результати розгляду скарг, позивач не отримував.

В судовому порядку позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення № 2012-1702/0/17-215 від 01.07.2005 р. в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 11434,88 грн. податку з доходів фізичних осіб та 22869,76 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено, що протягом 2004 р. - 1 кварталу 2005 р. підприємство здійснювало ломбардні операції, згідно яких надавало кошти фізичним особам у позику під заставу на умовах фінансового кредиту. У разі не викупу заставленого майна громадянами з сум виданих позик товариство не утримувало та не перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб, чим порушено пп. "а" п. 2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2004 р. - 1 квартал 2005 р. в сумі 11434,88 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку, оскільки в цей час сума позики не є доходом позичальника, а при не викупі закладеної речі в момент закінчення договору ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок. Дохід фізичної особи, одержаний від ломбардів у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договором позики щодо повернення суми позики і викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента, і тому підлягає оподаткуванню у складі сукупного річного оподатковуваного доходу такого платника податку. Тобто такий платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, відобразити в ній суму зазначеного доходу та сплатити з неї податок (пп. 8.2.1 ст. 8 та п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) ).

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає дані висновки судів попередніх інстанцій нормативно необгрунтованими з огляду на таке.

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) ha^3 12.07.2001 . ^1 2664, ломбарди належить до фінансової установи, видом діяльності якого є надання фінансових послуг, в тому числі надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України (435-15) , за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Одним із способів забезпечення зобов'язань за позикою (кредитом) є застава, умови якої повинні бути оговорені сторонами у договорі позики.

Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику (пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) ).

Відповідно до ст. 19, ст. 25 Закону України "Про заставу" (2654-12) та ст. 589 ЦК України (435-15) в разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор, зокрема ломбард, має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави.

Iз сум коштів одержаних від цього продажу (включаючи основну суму наданої платнику податку застави), як передбачено п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , суб'єкт господарювання має нарахувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1. ст. 7 Закону.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) визначено, що рухоме майно - це майно відмінне від нерухомого. Таким чином, вироби із дорогоцінних металів (або їх лому), дорогоцінне каміння є рухомим майном.

Доходом з джерелом походження з України відповідно пп. "ж" п. 1.3. ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) є доход від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкту рухомого майна) підлягає державній реєстрації чи нотаріальному засвідченню відповідно до закону України чи коли місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України. Отже, грошові кошти, що були отримані громадянами за здані вироби із дорогоцінних металів (або їх лому) вважається доходом з джерелом походження із України.

До переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, відповідно до пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , відноситься основна сума кредиту, що отримується платником податку.

Згідно з даним Законом сума позики є доходом фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором терміну (до її повернення) вона не є об'єктом оподаткування.

Тобто по закінченню терміну дії договору, у разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою у такої фізичної особи виникає об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді суми коштів, отриманих у позику та неповернутих у встановлений договором строк.

Під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна у ломбарду в наявності фактично знаходяться гроші заставодавця - платника податку, а у заставодавця (фізичної особи) - може виникнути і об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечення заставою вимог заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню такій фізичній особі.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Згідно пп. 8.1.2. п. 8.1. ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що позивач у випадках несвоєчасного повернення суми позики та реалізації предметів застави є податковим агентом та зобов'язаний утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб.

Перевіркою встановлено, що податок з доходів фізичних осіб у вищезазначених випадках не утримувався.

Згідно п. 1.15 ст. 1 Закону податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Під час виплати грошових коштів за договором позики (при наданні позики) ломбарди, як податкові агенти, виконують функції лише в частині нарахування та виплати зазначених доходів (наданої позики).

У разі невиконання фізичною особою зобов'язання, забезпеченого заставою, по закінченню терміну дії договору та виникнення у фізичної особи об'єкту оподаткування, ломбард, як податковий агент, на підставі п. 1.15 ст. 1 та п. 12.1 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) має виконати інші свої функції, а саме:

· нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у порядку, визначеному статтею 8 Закону та за ставкою пункту 7.1 статті 7 Закону (з попередньо нарахованої суми виплаченого доходу у вигляді суми позики);

· надати відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону податковому органу звітність за формою № 1-ДФ.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обгрунтованими.

haЗгідно статті 229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 КАС України (2747-15) , законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене вище, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. та постанову господарського суду Полтавської області від 30.03.2006 р. скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Повного товариства "Торгівельно-фінансова компанія "Сота" відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.