Про визнання недійсним та скасувати рішення Міськради про скасування прийнятих раніше власних рішень про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою, погодження проекту землеустрою спірної ділянки, надання дозволу на складання проекту землеустрою земельної ділянки, передачу в оренду спірної ділянки, а також розпорядження ОДА про затвердження проекту землеустрою - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради (далі - Міськрада), Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - ОДА), треті особи - Головне управління Державного комітету земельних ресурсів у Миколаївській області (далі - Держкомзем), державне підприємство "Миколаївське лісове господарство" (далі - ДП "Миколаївське лісове господарство"), ОСОБА_2, про визнання рішень та розпоряджень нечинними та їх скасування,

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним та скасувати рішення Міськради про скасування прийнятих раніше власних рішень про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою, погодження проекту землеустрою спірної ділянки, надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою земельної ділянки, передачу в оренду ОСОБА_2 спірної ділянки, а також розпорядження ОДА про затвердження проекту землеустрою.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що відповідачі, надавши земельну ділянку ОСОБА_2 у користування, порушили його законні права та інтереси як землекористувача.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 8 лютого 2012 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив: скасував рішення суду першої інстанції і прийняв нове - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень частини другої статті 19 Конституції України, яка була розтлумачена Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 березня 2014 року скасувати і прийняти нове рішення.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року (справа № К/9991/20333/12), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, зазначив: "при розгляді питання щодо можливості надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки, Миколаївська міська рада діяла в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства, не порушуючи при цьому законні права та інтереси позивача.

При цьому, судом дано належну правову оцінку спірним правовідносинам та враховано, що позивач не має передбачених статтями 125, 126 Земельного кодексу України документів, що підтверджують його право користування земельною ділянкою, яка, на думку ОСОБА_1, частково співпадає із наданою у користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, відтак оскаржуваними діями відповідачів не порушуються права позивача як землекористувача".

Водначас у судовому рішенні, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України, касаційний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність скасування та визнання нечиними раніше прийнятих Міськрадою рішень щодо погодження товариству місця розташування магазину продовольчих товарів на земельній ділянці орієнтовною площею 1200 кв. м із земель міста, не наданих у власність для користування, по пр. Жовтневому в Корабельному районі м. Миколаєва та надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки з тих підстав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.