КОЛЕГIЯ СУДДIВ

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Бутенка В.I.

суддів: Панченка О.I., Сороки М.О., Штульмана I.В., Лиски Т. О .,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

за участю представника відповідача Гудій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 01 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області про скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову у справі про адміністративне правопорушення та просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №89 від 29.06.2005 р. і закрити адміністративну справу.

01 грудня 2005 р. ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2006 року, скарга ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області повернута позивачу з підстав непідсудності даному суду, оскільки має розглядатися за місцем проживання позивача на підставі пункту 6 частини 3 статті 108 КАС України (2747-15) .

В касаційній скарзі представник позивача за довіреністю - ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

З матеріалів справи вбачаться, що позивач звернувся до суду зі скаргою, де однією із сторін є орган державної влади, як суб'єкт владних повноважень, неправомірне рішення якого оскаржується, що стосується безпосередньо інтересів позивача.

Крім того, в скарзі, а також і в інших письмових документах позивачем зазначена адреса, за якою він мешкає: АДРЕСА_1, що знаходиться в Святошинському районні м. Києва.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 18 КАС України (2747-15) , місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.2 ст. 19 КАС України (2747-15) адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі зазначені обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими документами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми процесуального права, інших порушень закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає

касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районною суду міста Києва від 01 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, за винятком випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .