к-19263/06 Про незаконне втягнення фізичної особи у розгляд справи замість юридичної особи - Текст документа

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали апеляційного суду Одеської області від 12 листопада та 14 листопада 2003 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського районного суду м. Одеси, Київської районної державної адміністрації м. Одеси про незаконне втягнення фізичної особи у розгляд справи замість юридичної особи, -

встановила:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Одеської області суду із позовом до Київського районного суду м. Одеси та Київської районної адміністрації м. Одеси про незаконне втягнення фізичної особи у розгляд справи замість юридичної особи.

В обгрунтування позову посилалася на те, що Київська районна адміністрація звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до неї, як до фізичної особи, про знесення самовільно збудованого будинку. Таким чином відповідачі незаконно притягнули її - фізичну особу, як відповідачку, до розгляду у справі, тоді як належним відповідачем по справі має бути юридична особа.

Своїми діями Київський районний суд м. Одеси та Київська райадміністрація м. Одеси порушили її права, гарантовані Конституцією України (254к/96-ВР) , чим завдали їй матеріальну шкоду у розмірі 1 грн. у зв'язку з чим просила суд визнати незаконним притягнення її у якості відповідача при розгляді справи замість юридичної особи, витребувати з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу по якій вона була притягнута у якості відповідачки, заборонити Київському районному суду м. Одеси вчиняти дії направлені на порушення її прав та свобод, накласти арешт на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення апеляційним судом питання про належність зазначеного будинку фізичний, чи юридичний особі.

Ухвалами судді апеляційного суду Одеської області:

- від 12.11.2003 р. - на підставі ст. 145 ЦПК України (1618-15) заява роз'єднана у різні самостійні провадження;

- від 12.11.2003 р. - у прийнятті заяви до Київського районного суду м. Одеси - відмовлено;

- від 14.11.2003 р. заява до Київської райдержадміністрації направлена за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на їх необгрунтованість, порушення норм процесуального права, просила вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.05.2006 р. на підставі п.п. 7, 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом ст. 145 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року), залежно від обставин справи суддя вправі постановити ухвалу про роз'єднання одного або кількох поєднаних в одне провадження позовів у самостійні провадження, якщо їх сумісний розгляд утруднює вирішення справи.

Роз'єднавши позовні вимоги у самостійні провадження щодо оскарження дій Київського районного суду м. Одеси про незаконне втягнення фізичної особи у розгляд цивільної справи та щодо оскарження дій Київської районної адміністрації м. Одеси, суд виходив з мотивів різної підсудності зазначених справ, передбаченої ст.ст. 123, 124 ЦПК України 1963 (1501-06) року.

Відповідно до ст. 62 ЦПК України 1963 (1501-06) року, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналогічні положення закріплені у ст. 86 КАС України (2747-15) .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки такий грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам процесуального закону, чинного на момент розгляду справи.

Щодо оскарження ухвали судді апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2003 року про направлення за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси заяви ОСОБА_1 до Київської районної адміністрації м. Одеси, то слід зазначити, що статтею 123 ЦПК України 1963 (1501-06) року було визначено, що всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, що віднесені до компетенції інших судів, розглядаються районними (міськими) судами.

А відтак, висновок суду про направлення за підсудністю заяви ОСОБА_1 щодо оскарження дій Київської районної адміністрації м. Одеси слід також визнати обгрунтованим.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвали апеляційного суду Одеської області від 12 листопада та 14 листопада 2003 року - залишити без змін.