ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     "21" серпня 2007 року м. Київ
 
     Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
 
     Головуючого: Фадєєвої Н.М.,
 
     суддів:  Маринчак  Н.Є.,  Гордійчук  М.П.,   Костенка   М.I.,
Рибченка А.О.
 
     при секретарі: Каліушко Ф.А.
 
     за участю представників:
 
     позивача: Коробейнікова I.Л.
 
     відповідача: Скуратівського А.В.
 
     розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного  банку
"Правекс-Банк"
 
     на рішення господарського суду м.Києва від 15 липня 2005 року
     у справі №41/280
 
     за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк"
 
     до Національного банку України
 
     3-тя особа - Міністерство юстиції України
 
     про визнання недійсною постанови, -
 
                            встановив:
 
     У  квітні  2005  року  позивач   звернувся   з   позовом   до
господарського суду м.Києва про визнання недійсними  пунктів  1.7,
2.2,  2.3  постанови   Правління   НБУ   від   15.09.2004р.   №435
( z1302-04 ) (z1302-04)
         "Про затвердження Iнструкції з бухгалтерського обліку
кредитних,  вкладних  (депозитних)  операцій   та   формування   і
використання резервів під кредитні ризики в банках".
 
     Позовні вимоги грунтуються на невідповідності нормам  чинного
законодавства  та  на  неправомірному   прийнятті   вищезазначеної
постанови, оскільки її положення створюють перепони для реалізації
позивачем  своїх  прав  та  законних  інтересів,  що  призвело  до
недоотримання доходів  у  вигляді  комісій,  які  утримуються  при
видачі кредитів.
 
     Рішенням господарського суду м.Києва від 15 липня 2005 року у
задоволенні позову відмовлено повністю.
 
     Рішення вмотивовано тим, що позивач не  довів  суду  обставин
порушення  вказаною  постановою  НБУ  його  прав  та  охоронюваних
законом інтересів а також позивачем  не  доведено  невідповідність
даної постанови вимогам чинного законодавства України.
 
     Не погоджуючись з рішенням суду, вказуючи на порушення  судом
першої інстанції  вимог  матеріального  та  процесуального  права,
позивач  звернувся  до  суду  касаційної  інстанції  з  касаційною
скаргою, в якій просить скасувати зазначене  рішення  та  прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
 
     Заслухавши доповідь судді,  пояснення  представників  сторін,
перевіривши матеріали справи та  обговоривши  доводи,  наведені  у
скарзі,  колегія  суддів  дійшла  висновку,  що  касаційна  скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
     Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  Національним   банком
України  з  метою  вдосконалення  бухгалтерського  обліку  банками
України  було  затверджено  Iнструкцію  з  бухгалтерського  обліку
кредитних,  вкладних  (депозитних)  операцій   та   формування   і
використання резервів під  кредитні  ризики  в  банках,  яка  була
затверджена оспорюваною постановою Правління НБУ від  15.09.2004р.
№435 ( z1302-04 ) (z1302-04)
         .
 
     Відмовляючи у  задоволенні  позовних  вимог  суд  попередньої
інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено  належними
та допустимими  доказами  факту  порушення  прав  та  охоронюваних
законом інтересів АКБ "Правекс-Банк"  спірними  нормами  постанови
НБУ  від  15.09.2004р.   №435   ( z1302-04 ) (z1302-04)
           "Про   затвердження
Iнструкції   з   бухгалтерського   обліку   кредитних,    вкладних
(депозитних) операцій та формування і  використання  резервів  під
кредитні ризики в банках". Суд дійшов  висновку,  що  спірний  акт
прийнято в межах компетенції відповідача  і  що  постанова  НБУ  в
оспорюваній  частині  відповідає  вимогам  чинного   законодавства
України і, таким  чином,  відсутні  підстави  для  визнання  такої
постанови недійсною.
 
     Згідно  ст.71  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          в  адміністративних
справах про протиправність  рішень  суб'єкта  владних  повноважень
обов'язок щодо доказування правомірності прийняття  свого  рішення
дії  чи  бездіяльності  покладається  на  відповідача   якщо   він
заперечує проти адміністративного позову.
 
     Відповідно до ч. 3 ст.2 КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          у  справах
щодо оскарження рішень, дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних
повноважень  адміністративні   суди   перевіряють,   чи   прийняті
(вчинені) вони: на підставі, у межах та у  спосіб  що  передбачені
Конституцією та законами України; з використанням повноважень та з
метою, з  якої  це  повноваження  надано;  обгрунтовано,  тобто  з
урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення
(вчинення   дії);   безсторонньо   (неупереджено);   добросовісно;
розсудливо;  з  дотриманням  принципу  рівності   перед   законом,
запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно,  зокрема  з
дотриманням  необхідного  балансу  між  будь-якими  несприятливими
наслідками для прав,  свобод  та  інтересів  особи  і  цілями,  на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
 
     Наведених вимог закону судом виконано не було, а  саме  -  не
було з'ясовано перелічені обставини, які  мають  істотне  значення
для  справи   та   підлягали   з'ясуванню,   оскільки   у   справі
перевіряється правильність рішення суб'єкта владних повноважень.
 
     Визначивши   обставини,   які   підлягають    з'ясуванню    в
адміністративній справі, суд,  мав  зобов'язати  суб'єкта  владних
повноважень довести обгрунтованість своїх рішень. Зокрема, суб'єкт
владних повноважень зобов'язаний обгрунтувати що забезпечення прав
осіб на користування послугами  банківських  установ  з  отримання
кредиту (зобов'язання банки України формувати  та  використовувати
резерви під  кредитні  ризики)  не  є  втручанням  у  господарську
діяльність банківських установ щодо отримання та  використання  на
свій розсуд доходів за комісіями від договорів кредитування.
 
     За  таких  обставин  відсутні  підстави  вважати,  що   судом
з'ясовані всі обставини справи  і  їм  надана  правильна  юридична
оцінка.   Вказане   позбавляє   касаційну   інстанцію   можливості
перевірити юридичну оцінку,  надану  судом  попередньої  інстанції
всім обставинам справи.
 
     Враховуючи  наведене,  прийняте   судове   рішення   підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
 
     Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене,  повно
та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну
оцінку, в залежності від встановленого, правильно  застосувати  до
спірних  правовідносин  норми  матеріального  права  та   ухвалити
законне і обгрунтоване рішення.
 
     Керуючись  статтями  220,  221,   227,   230,   231   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , -
 
                             ухвалив:
 
     Касаційну    скаргу    Акціонерного    комерційного     банку
"Правекс-Банк" - задовольнити частково.
 
     Рішення господарського суду м.Києва від 15 липня 2005 року  -
скасувати та направити справу на  новий  розгляд  до  суду  першої
інстанції.
 
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
 
     За  винятковими  обставинами  вона  може  бути  оскаржена  до
Верховного Суду України протягом одного  місяця  з  дня  відкриття
таких обставин.
 
     Головуючий (підпис)
 
     Судді (підписи)
 
                       З оригіналом згідно: