Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Кабінету Міністрів України, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою на бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неотримання відповіді на його скаргу від 03.11.04 та порушення його прав, гарантованих ст. 40 Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 18, 19 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який передав її в порядку, визначеному п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Справа розглянута судами першої та апеляційної інстанцій до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а тому суд касаційної інстанції перевіряє додержання норм матеріального і процесуального права, що діяли під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник звернувся до суб'єкта оскарження із скаргою на бездіяльність Державного ощадного банку України щодо повернення заощаджень.

З урахуванням своїх повноважень та у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) суб'єкт оскарження направив звернення заявника до ВАТ "Державний ощадний банк України".

Відмовляючи в задоволенні скарги, суди обгрунтовано виходили з того, що суб'єкт оскарження діяв у межах своєї компетенції та вимог діючого законодавства, не порушивши при цьому прав, свобод чи законних інтересів заявника.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що вимоги заявника є безпідставними, тому обгрунтовано відмовили в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,- УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 січня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .