Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.I.

суддів Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Дашківській О.Є.

за участю ОСОБА_1

представника Управління державної служби охорони при ГУМВС України

у Львівській області Бондаря В.В.

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу начальника Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення в запас та поновлення на роботі, -

встановила:

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання незаконним наказу начальника Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області про звільнення в запас та поновлення на роботі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.06.2004 р. скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області № 91 о/с від 08.04.2003 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади молодшого інспектора групи затримання. Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора групи затримання взводу міліції відділення Державної служби охорони при Трускавецькому міському відділі УМВС України у Львівській області з 08.04.2003 р. Зобов'язано Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошове утримання з 08.04.2003 р. в розмірі 9687,04 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного грошового утримання в розмірі 663,36 грн. звернуто до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 р. вказане судове рішення скасовано та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні скарги.

На зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, а тому вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами вірно встановлено, що наказом Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області № 91 о/с від 08.04.2003 р. ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ з посади молодшого інспектора групи затримання взводу міліції відділення державної служби охорони при Трускавецькому міському відділі УМВС України у Львівській області з 08.04.2003 р. за підпунктом "є" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).

Підставою звільнення скаржника зі служби став наказ Управління державної служби охорони при УМВС України у Львівській області від 04.04.2003 р. № 347 "Про проникнення в гараж ОСОБА_2 гаражного кооперативу "Беркут", що охороняється відділенням державної служби охорони при Трускавецькому МВ УМВС України у Львівській області та покарання винних", яким встановлено звільнити молодшого інспектора групи затримання пульту центральної охорони старшину міліції ОСОБА_1 за грубе порушення вимог наказу МВС України № 1358 від 28.12.2002 р. та наказу Головного управління державної служби охорони при МВС України у Львівській області № 429 від 04.07.2000 р. щодо забезпечення охорони приміщення з особистим майном громадян після спрацювання засобів сигналізації, незадовільне виконання функціональних обов'язків по охороні об'єктів та квартир громадян.

З рішень судів вбачається, що після прибуття групи затримання молодшого інспектора старшини міліції ОСОБА_1 на об'єкт (в кооператив "Беркут") після спрацювання сигналу "Тривога" і обстеження його на предмет цілісності і причин спрацювання сигналізації, ним було повідомлено чергового пульту центральної охорони про обстеження даного об'єкту із вказівкою причин спрацювання охоронної сигналізації на об'єкті. Черговий центрального пульту охорони, після спрацювання систем охорони на інших об'єктах, направляв групу затримання молодшого інспектора старшини міліції ОСОБА_1 на ці об'єкти, тобто ОСОБА_1 діяв не самостійно, а за вказівкою чергового пульту охорони, і його дії відповідають підпунктам 4.7.4 та 4.7.6 пункту 7.4 Iнструкції із здійснення підрозділами державної служби охорони заходів майнової та особистої безпеки громадян з використанням технічних заходів охорони, затвердженої наказом МВС України від 04.07.2000 р. № 429, у разі відсутності явних слідів проникнення та ознак присутності в квартирі (приміщенні) людей про це повідомляється інспектор - черговий (відповідальний черговий), після чого слід діяти за його вказівкою.

Підпунктами 4.6.1 та 4.6.2 пункту 4.6 Iнструкції із здійснення підрозділами державної служби охорони заходів майнової та особистої безпеки громадян з використанням технічних заходів охорони, затвердженої наказом МВС України від 04.07.2000 р. № 429, передбачено, що при отриманні повідомлення від чергового пульту управління про надходження сигналу "Тривога" з квартири (приміщення), що охороняється, інспектор-черговий (відповідальний черговий) бере на себе керування діями групи затримання. При повідомленні групи затримання про відсутність явних ознак проникнення до квартири (приміщення) інспектор-черговий (відповідальний черговий) приймає рішення про пере закриття квартири (приміщення). До перезакриття квартири (приміщення) інспектор-черговий (відповідальний черговий) повинен вжити заходів до її охорони.

Однак в даному випадку вказані дії не були здійсненні черговою пульту центральної охорони, а не молодшим інспектором групи затримання старшиною міліції ОСОБА_1, так як він діяв в межах своїх функціональних обов'язків, затверджених начальником відділення державної служби охорони при Трускавецькому МВ УМВСУ в Львівській області 08.10.2002 р.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок про те, що хоч при виконанні своїх обов'язків старшим групи затримання ОСОБА_1 були порушення, однак вони пов'язані із недоліками організації роботи працівників відділення державної служби охорони в цілому, що зазначено у висновку службового розслідування по факту проникнення в склад магазину приватного підприємця ОСОБА_2, що охороняється відділенням державної служби охорони при Трускавецькому МВ УМВС України у Львівській області від 03.04.2003 р., проведеного начальником ВТС та МТЗ УДСО при УМВС України у Львівській області.

Пунктом 15 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президії Верховної Ради України від 29.07.1991 р. № 1368 (1368-12) , на осіб рядового і начальницького складу можуть накладатися такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; затримка у присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року; попередження про неповну посадову відповідність; пониження в посаді; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Пунктом 26, 27 вказано Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. За вчинений дисциплінарний проступок накладається тільки одне стягнення. При визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи не відповідає характеру та тяжкості вчиненого ним порушення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права при вирішенні цієї справи, а рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасовано помилково, правова оцінка обставин по справі дана вірно, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу підстав не має, а тому касаційну скаргу слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 08.11.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу начальника Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення в запас та поновлення на роботі скасувати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23.06.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу начальника Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про звільнення в запас та поновлення на роботі залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.