ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу СДПI по
роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову
господарського суду Донецької області від 03.08.2006р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.11.2006р. у справі за позовом ДП "Тютюнова компанія "Хамадей"
до СДПI по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
Заявлено позов Дочірнім підприємством "Тютюнова компанія
"Хамадей" м. Донецьк до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень
0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005р.,
№0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р.,
№0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р., №0000760815/
3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006р. у частині визначення
податкового -зобов'язання з ПДВ у розмірі 1045500,00грн.,
№000082815/024967/10/13-31-2 від 18.08.2005р., №
0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р. №
0000820815/2/813/10/15-16-23/2 від 17.01.2006р., №
0000820815/3/10252/10/1516-23/2 від 13.04.2006р., №
0000810815/024968/10/13-31-2 від 18.08.2005р., №
0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.2005р., №
0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.2005р., №
0000810815/3/10250/10/1516-23/2 від 13.04.2006р.
Постановою господарського суду Донецької області від
03.08.2006р. задоволені позовні вимоги.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.11.2006р. апеляційна скарга залишена без задоволення, а
господарського суду Донецької області від 03.08.2006р.
постанова. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, СДПI по
роботі з великими платниками податків у м. Донецьку звернулася з
касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у
якій просить постанову господарського суду Донецької області від
03.08.2006р. у частині задоволення позовних вимог скасувати,
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.11.2006р. у частині задоволення позовних вимог скасувати,
прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, за результатами комплексної
документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог
податкового та валютного законодавства позивачем за період з
01.04.2004р. по 31.03.2005р. СДПI по роботі з великими платниками
податків в м. Донецьку складений акт перевірки
№217/13-31-2-25113455 від 15.08.2005р., на підставі якого
відповідачем 18.08.2005р. прийняті направлені позивачу податкові
повідомлення-рішення:
-№0000760815/024972/10/13-31-2 про визначення податкового
зобов'язання з податі на додану вартість у розмірі 1 086 511,50
грн., у тому числі основного платежу - 724341,00 грн. штрафних
санкцій - 362170,50 грн.;
-№0000820815/024967/10/13-31-2 про визначення податкового
зобов'язання з акцизної збору (тютюн та тютюнові виробі) у розмірі
99778,05 грн., у тому числі основного платежу 66518,70 грн.,
штрафних санкцій - 33259,35 грн.;
-№ 0000810815/024968/10/13-31-2 про визначення позивачу
податкового зобов'язань з іншої підакцизної продукції харчової
промисловості у розмірі 138283,05 грн., у тому числі. основного
платежу - 92188,70 грн., штрафних санкцій - 46094,35грн.
За результатами адміністративного оскарження та на підставі
рішень СДПI по роботі великими платниками податків №
32020/10/31-013 від 27.10.2005р. ДПА Донецькій області №
21278/10/250135 від 30.12.2005р. та ДПА України №2410/6/25-0215
від 16.03.2006р., відповідачем приймались наступні податкові
повідомлення-рішення:
від 28.10.05р.: - № 0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 про
визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДI у розмірі
1049623,82 грн. (основного платежу - 699749,21 грн., штрафних
санкцій - 349874,6 грн.); № 0000820815/1/32148/10/15-16-23/2 про
визначення позивачу податкового зобов'язання акцизного збору
(тютюн та тютюнові виробі) у розмірі 99778,05 грн., (основного
платежу 66518,70 грн., штрафних санкцій - 33259,35 грн.);
- № 0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 про визначення позивачу
податкового зобов'язання іншої підакцизної продукції харчової
промисловості у розмірі 138283,05 грн., (основний платіж 92188,70
грн., штрафні санкції - 46094,35 грн.);
від 17.01.06р.:
-№0000760815/2/812/10/15-16-23/2 про визначення позивачу
податкового зобов'язання з ПДI у розмірі 1049623,82 грн. (основний
платіж - 699749,21 грн., штрафні санкції - 349874,61 грн.);
- № 0000820815/2/813/10/15-16-23/2 про визначення позивачу
податкового зобов'язання : акцизного збору (тютюн та тютюнові
виробі) у розмірі 82026,45грн. (основного платежу 54684,30 грн.,
штрафних санкцій - 27342,15 грн.; (раніше біло 99778,05 грн.)
-№ 0000810815/2/814/10/15-16-23/2 про визначення позивачу
податкового зобов'язання з іншої підакцизної продукції харчової
промисловості у розмірі 138283,05 грн.(основного платежу
92188,70грн., штрафних санкцій - 46094,35грн.);
від 13.04.06р.:
- №0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року про
визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 699749,21грн. та штрафної (фінансової" санкції
у розмірі 349874,61грн., всього на загальну суму 1049623,82грн.
; -№0000820815/3/10252/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про
визначення податкового зобов'язання з акцизного збору у розмірі
66518,70грн. та штрафної (фінансової)) санкції у розмірі
33259,35грн.;
- №0000810815/3/10250/10/1515-23/2 від 13.04.2006року про
визначення податкового зобов'язання з акцизного збору у розмірі
92188,70грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі
46094,35грн
- За письмовим зменшенням позовних вимог від 03.08.06р.
позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення
- - № 0000760815/024972/10/13-31-2 від 18.08.2005року,
№0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року,
№0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року,
№ 0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006р. в частині
визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1045500,00грн.
(основного платежу 697 000,00грн., штрафних санкцій -
348500,00грн.);
- №0000820815/3/10252/10/1516-23/2 від 13.04.06р. та
№0000810815/0249 68/10/13-31-2 від 18.08.05р.,
№0000810815/1/32147/10/15-16-23/2 від 28.10.05р.,
№0000810815/2/814/10/15-16-23/2 від 17.01.06р., №
0000810815/3/10250/10/1516-23/2 від 13.04.06р. в частині
визначення сум акцизного збору.
Щодо донарахування за вищенаведеними податковими
повідомленнями-рішеннями спірної суми податку на додану вартість в
розмірі 1045500,00грн., в тому числі основного платежу 697
000,00грн. та штрафних санкцій -
348500,00грн., то з матеріалів справи та вимог чинного
законодавства вбачається наступне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції про те, що місцевий господарський суд в обгрунтування
висновків оскарженої постанови та відмови у задоволенні позовних
вимог в цій частині, пославшись на порушення позивачем п.1.8 ст.1
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
який визначає поняття "бюджетного відшкодування", не врахував, що
така правова норма не має відношення до даного предмету спору,
оскільки згідно пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону сума, що
визначена як різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту та є від'ємним значенням податку (бюджетним
відшкодуванням) - підлягає поверненню з Державного бюджету
України, в той час як в даному випадку спір виник по факту
правомірності віднесення позивачем сум до складу податкового
кредиту у серпні 2004р. за даними податкової декларації, в якій
позивачем задекларовано позитивне значення суми ПДВ в розмірі
998526грн.. Тобто за даними податкової декларації з ПДВ за серпень
2004 року (що відображено в акті перевірки, сума податку на додану
вартість підлягає сплаті позивачем безпосередньо в бюджет, а не
стягненню з бюджету як наполягає суд першої інстанції, у зв"язку з
чим посилання суду першої інстанції на вказані норми, що
визначають порядок та умови бюджетного відшкодування є помилковим.
Крім п.1.8 ст.1 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в
обгрунтування оскарженої постанови суд першої інстанції, послався
також на порушення позивачем нормативних та підзаконних актів, що
визначають порядок ведення бухгалтерського обліку і фінансової
звітності, не з"ясувавши, насамперед, наявність чи відсутність
факту порушення позивачем тих правових норм Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які встановлюють
правила податкового обліку та зазначені порушеними в акті
перевірки, є визначеними в спірному податковому
повідомленні-рішенні як підстава нарахування спірної суми ПДВ,
оскільки недотримання позивачем стандартів з бухгалтерського
обліку під час виправлення помилки в бухобліку не зумовлює
однозначне порушення правил податкового обліку та правил
виправлення помилок безпосередньо у податковій звітності через
врегулювання останніх лише Законами з питань оподаткування.
Як вбачається в акті перевірки, на підставі якого прийняті
спірні податкові повідомлення-рішення, встановлено завищення
позивачем складу податкового кредиту у серпні 2004року на суму
697000грн. у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту п'яти
податкових накладних №000977 від 08.11.2002р. на загальну суму
1800000,00грн. (ПДВ 300000грн.), виданої ПП "Красімпекс"; №
08/01-1 від 08.01.2003р. на загальну суму 513000грн. (ПДВ
85500грн.) та №14/01-2 від 14.01.2003року на загальну суму
750000,00грн. (ПДВ 125000грн.), виданих ПП "Міком"; № 0401 від
01.04.2003року на загальну суму 562500 (ПДВ 93750грн.), № 0406 від
06.04.2003року на загальну суму 556500 грн. (ПДВ 92750грн.),
виданої ПП "Донкамест" в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
- та без врахування вимог наказу ДПА України від 30.09.03р. №
466 "Про затвердження змін до податкової звітності з податку на
додану вартість" ( z0964-03 ) (z0964-03)
, зареєстрованого в Мінюсті України
22.10.03р. за № 964/8285, підприємство позивача відобразило
податковий кредит у сумі 697000грн. у декларації за серпень 2004р.
в рядку 10.1,а не в рядку 16.1..
Iнших порушень з посиланням на правові норми, що порушені
позивачем в частині донарахування податку на додану вартість в
сумі 697000грн., акт перевірки не містить.
Як встановлено судом, в акті перевірки зазначено, що у ході
проведення перевірки на запит податковими інспекціями
Куйбишевського та Калінінського районів м.Донецька були надані
довідки про зняття з обліку платників податків за заявою платника
10.12.03р., 29.10.03р.. 14.01.03р. та повідомлення про скасування
державної реєстрації 26.12.03р., 05.11.03р., 15.01.03р. суб'єктів
підприємницької діяльності - юридичних осіб: ПП "Донкамест", ПП
"Міком", ПП "Красімпекс", що видали податкові накладні, суми по
яким віднесені позивачем до складу податкового кредиту у серпні
2004р., але акт перевірки не містить встановлення з врахуванням
вказаних обставин порушень будь-якої норми Закону позивачем, як і
не містить посилань про врахування вказаних обставин при зменшенні
складу податкового кредиту.
Як вбачається, підставою прийняття спірних податкових
повідомлень-рішень в частині визначення податкового зобов'язання з
ПДВ у розмірі основного
платежу 697 000,00грн. визначений пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а штрафні
санкції в розмірі 348500,00грн. застосовані на підставі пп..17.1.3
п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.00р. ( 2181-14 ) (2181-14)
Як встановлено судом, між позивачем (Покупець) та ПП
"Красімпекс" був укладений договір від 22.11.2002року на поставку
тютюну на загальну суму 560000,00грн. в тому числі ПДВ на суму
93333,33грн.. Згідно приймального акту №255 від 08.11.2002року та
видаткової накладної №0000977 від 08.11.02р. позивачем отриманий
тютюн "Мавра" кількістю 15000кг. на суму 1500000грн. та ПДВ
300000,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №000977
від 08.11.2002року на загальну суму 1800000,00грн. в тому числі
ПДВ 300000,00грн.. Розрахунок здійснений шляхом передачі
08.11.202року простого векселю №66334635445362 на суму 1800000грн.
та 27.11.2002року простого векселю №66334635445181 на суму
560000грн
Між позивачем (Покупець) та "Міком" (Продавець) був укладений
договір від 26.12.2002року на поставку тютюну на загальну сум 1
948 950,00грн. в тому числі ПДВ на суму 324825,00грн. Згідно
приймального акту №7 від 08.01.2003року та видаткової накладної
№08/01-1 від 08.01.03р. позивачем отриманий тютюн "Трапезонд"
кількістю 71250кг. на суму 427500грн. та ПДВ 85500,00грн.
Продавцем видана позивачу податкова накладна №08/01-1 від
08.01.2003року на загальну суму 513000,00грн. в тому числі ПДВ
85500,00грн. Згідно приймального акту №8 від 14.01.2003року та
видаткової накладної №14/01-2 від 14.01.03р. позивачем отриманий
тютюн "Вірджинія" на загальну кількість 10000кг. на суму
625000грн. та ПДВ 125000,00грн. Продавцем видана позивачу
податкова накладна №14/01-2 від 14.01.2003року на загальну суму
750000,00грн. в тому числі ПДВ 125000,00грн. Розрахунок здійснений
шляхом передачі 14.01.2003року простого векселю №66334635445363 на
суму 750000грн та 08.01.2003року простого векселю №66334635445182
на суму 513000грн.
Між позивачем (Покупець) та "Донкамест" (Продавець) був
укладений договір від 28.03.2003року на поставку тютюну на
загальну суму 1 119 000,00грн. в тому числі ПДВ на суму
186500,00грн. Згідно приймального акту №26/1 від 01.04.2003року та
видаткової накладної №0401 від 01.04.03р. позивачем отриманий
тютюн "Вірджинія" кількістю 75000кг. на суму 468750грн. та ПДВ
93750,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №0401
від 01.04.2003року на загальну суму 562500,00грн. втому числі ПДВ
93750,00грн. Згідно приймального акту №28/1 від 06.04.2003року та
видаткової накладної №0406 від 06.04.03р. позивачем отриманий
тютюн "Вірджинія" кількістю 74200кг. на суму 463750грн. та ПДВ
92750,00грн. Продавцем видана позивачу податкова накладна №0406
від 06.04.2003року на загальну суму 556500,00грн. в тому числі ПДВ
92750,00грн.. Розрахунок здійснений шляхом передачі 01.04.2003року
простого векселю №66334301607990 на суму 562500,00грн та
06.04.2003року простого векселю №66334301607991 на суму
556500,00грн.
В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові
повідомлення-рішення, встановлено, що у перевіряємому періоді
позивачу вексель № 66334301607990 від 01.04.03р. ПП "Донкамест" на
загальну суму 562500грн. був пред'явлений до сплати підприємством
ПП "Iмперіал" у жовтні 2004р., вексель № 66334635445363 від
14.01.03р. ПП "Міком" на загальну суму 750000грн. був пред'явлений
до сплати підприємством ПП "Альтан" у серпні 2004р..
Огляд вимог чинного законодавства свідчить про наступне.
Згідно статті 11 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
відповідальність за правильність обчислення,
своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і
додержання законів про оподаткування несуть платники податків і
зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.
Як вбачається, Закон України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в
редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не
містить у собі норми, яка покладає відповідальність на платника
податку - покупця товару (послуги) за правильність визначення
платником податку - продавцем товару (послуг) об"єктів
оподаткування та правильність відображення їх у податковому
обліку.
Правила формування податкового кредиту встановлені пп.7.4
ст.7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно абзацу 1 пп.
7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, як
сплачених, так і нарахованих платником податку у звітному періоді
у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації. Факт віднесення сум за спірними господарськими
операціями до складу валових витрат податковий орган не
спростовує, в акті перевірки порушення щодо цього питання не
встановлено .
За умовами пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, в
тому числі дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Спірні
податкові накладні від 08.11.2002р.; від 08.01.2003р., від
14.01.2003року, від 01.04.2003, від 06.04.2003р., приймальні акти
та видаткові накладні свідчать про виписування їх в один день по
факту відвантаження на адресу позивача тютюну. Книга обліку
придбання товарів (робіт, послуг) свідчить про відображення
спірних податкових накладних як отриманих у серпні 2004 року .
П"ять спірних податкових накладних оформленні у відповідності
до вимог ст. 7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При цьому в
акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення, не вбачається встановлення податковим
органом порушення щодо невідповідності таких податкових накладних
будь-якій нормі Закону.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними. Згідно пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та складання податкових
накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники
податку у відповідності до ст.9 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Реєстрація в якості платника податку на додану вартість,
відповідно до вимог п. 9.8 ст.8 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, діє до дати її анулювання.
Судом встановлено, що на підставі заяв про виключення з
реєстру платника податку на додану вартість та згідно до
Повідомлень про скасування державної реєстрації, довідок про
зняття з податкового обліку платника податків, з податкового
обліку за власним рішенням власника зняті з 14.01.2003р., з
29.10.03р. та з 10.12.2003р. .
Таким чином, на дату складення спірних податкових накладних,
виданих по факту відвантаження товару 08.11.02р.- ПП "Красимпекс",
08.01.03р. і 14.01.03р.- ПП "Міком" та 01.04.03р. - ПП
"Донкамест", зазначені підприємства були включені до реєстру
платників податків як платники податку на додану вартість та мали
право на нарахування податку та складання податкових накладних у
відповідності до пп..7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Лише факт ліквідації підприємств за власним бажанням
засновників не може свідчити про те, що такі підприємства не
сплачували суми податків до бюджету, оскільки податковий орган на
момент ліквідації платника податків уповноважений відповідно до
ст..19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 2,10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
,
п.3"е" Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" від. 23.07.98 р. N 817/98 здійснити
перевірку таких платників та встановити факт наявності чи
відсутності заборгованості перед бюджетом. Факт зняття з
податкового обліку вищенаведених платників податків свідчить про
відсутність відповідно до умов п.З ст.9 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та п.8.3, п.8.5 Iнструкції про
порядок обліку платників податків в редакції наказу ДПА України
від 17.11.98 N 552 ( z0791-98 ) (z0791-98)
, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України від 14.12.98р.за N 791/3231 заборгованості перед
бюджетом.
Як вбачається акти :
ДПI в Калінінському районі № 3836/26-011-1 від 18.12.02р.,
складеного за результатами комплексної документальної перевірки
ПП"Красимпекс" за період з 17.10.01р. по 18.12.02р.,
ДПI в Калінінському районі № 57/26-011-1 від 18.08.03р.,
складеного за результатами планової документальної перевірки ПП
"Міком" за період з 20.03.02р. по 18.08.03р.; ДПI в Куйбишевському
районі м.Донецька № 118/26/31688589 від 19.11.03р., складеного за
результатами позапланової комплексної документальної перевірки ПП
"Донкамест" за період з 23.10.01р. по 01.10.03р. свідчать про
декларування вищевказаними підприємствами сум у складі податкових
зобов'язань в період видачі спірних податкових накладних, При
цьому, такі акти також не встановлюють порушень ведення
податкового обліку зазначеними підприємствами в цей період
З огляду на наведене позивач обгрунтовано, відповідно до умов
пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
включив до складу податкового кредиту суму податку на додану
вартість в розмірі 697000грн. за податковими накладними, які
складені у відповідності до ст.7 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та виписані підприємствами, що зареєстровані в
якості платників ПДВ, у зв'язку з чим матеріалами справи не
підтверджено порушення позивачем вимог, визначеного в акті
перевірки підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
в адміністративних справах про
протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо
доказування правомірності свого рішення покладається на
відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, у
зв"язку з чим посилання суду першої інстанції у оскарженій
постанові на положення пп..4.2.3 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
здійснено без врахування
вказаної процесуальної норми.
Щодо визначення в акті перевірки, на підставі якого прийняті
спірні податкові повідомлення-рішення, про не врахування позивачем
вимог наказу ДПА України від 30.09.03р. № 466 "Про затвердження
змін до податкової звітності з податку на додану вартість"
( z0964-03 ) (z0964-03)
, зареєстрованого в Мінюсті України 22.10.03р. за №
964/8285 під час відображення спірних сум ПДВ в рядку 10.1, а не в
рядку 16.1 податкової декларації, то з матеріалів справи та вимог
чинного законодавства вбачається наступне.
Відповідно до абз. 2 п. 5.1 статті 5 Закону України № 2181
від 21.12.00р. "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державни ми цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
якщо у майбутніх податкових періодах платник податків
самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової
декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий
розрахунок. Платник податків має право не подавати такий
розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі
податкової декларації за будь-який наступний податковий період,
протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Виявивши податкові накладні № 000977 від 08.11.02р., №
08/01-1 від 08.01.03р., № 14/01-2 від 14.01.03р., № 0401 від
01.04.03р., № 0406 від 06.04.03р. у серпні 2004р., підприємство
відобразило їх у Книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за
серпень 2004р. та віднесло до складу податкового кредиту
697000грн. у серпні 2004р., фактично виправивши у податковому
обліку помилки попередніх періодів з дотриманням 1095-денного
строку, передбаченого ст.15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та відповідно до вимог абз. 2 п.
5.1 статті 5 Закону України № 2181 від 21.12.00р..
Відображення спірної суми у розмірі 697000грн. у складі
податкового кредиту за декларацією з ПДВ за серпень 2004 року в
рядку 10.1 декларації, а не в рядку 16.1 без врахування вимог
наказу ДПА України від 30.09.03р. № 466 ( z0964-03 ) (z0964-03)
, про що
зазначено в акті перевірки, не впливає на розмір чистої суми
зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету
України за поточний звітний період, у зв'язку з чим такі
ствердження податкового органу з огляду на вищенаведене не
спростовують правомірність відображення позивачем сум ПДВ у складі
податкового кредиту, що відбулось з дотриманням пп..7.4.1,
пп..7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.8 ст.9 Закону України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та у відповідності до наданого п.5.1 ст.5 Закону
України №2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.1200р. права позивачу на подання
податкової декларації за будь-який наступний податковий період,
протягом якого помилки були самостійно виявлені платником.
При цьому, враховується, що податковий орган відповідно до
умов ч.2 ст.71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не довів факт відображення
спірних сум у складі податкового кредиту попередніх періодів, а
акти перевірок, що складені податковим органом під час перевірок
позивача за попередні періоди, навпаки свідчать про відсутність
спірних сум в якості задекларованих до серпня 2004 року. Так, акт
ДПI у Будьонівському районі м. Донецька "Про результати
позапланової документальної перевірки правильності та
обгрунтованості формування податкових зобов'язань і податкового
кредит)" з податку на додану вартість Дочірнього підприємства
"Тютюнова компанія "Хамадей" за період з 01.10.02р. по 31.01.03р."
№ 472/23-211/25113455 від 20.03.03р. свідчить про те, що
підприємство не відображало у складі податкового кредиту за
листопад 2002року ПДВ у сумі 300000грн. згідно податкової
накладної № 000977 від 08.11.02р. (продавець - ПП "Красімпекс"),
та у січні 2003р. ПДВ у сумі 210500грн. згідно податкових
накладних № 08/01-1 від 08.01.03р., № 14/01-2 від 14.01.03р.
(продавець - ПП "Міком"), оскільки на листах 22-23,37-38 цього
акту зазначені основні постачальники та основні суми податкового
кредиту за листопад 2002 року та січень 2003р., в переліку яких
відсутні ПП"Красімпекс", ПП"Міком". При цьому, суми, що зазначені
за даними вищенаведеного акту перевірки, у складі податкового
кредиту листопада 2002р. та січні 2003року, є нижчими за сум ПДВ
згідно спірних податкових накладних.
Необгрунтованість та недоведеність висновків відповідача у
акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові
повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу за серпень
2004року податку на додану вартість у сумі 697000грн. обумовлює
безпідставність застосування до позивача за спірними податковими
повідомленнями-рішеннями і штрафних (фінансових) санкції у розмірі
348500грн..
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов
вірного висновку, що висновки місцевого господарського суду в
частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання
недійсними спірних податкових повідомлень-рішень щодо
донарахування суми податку на додану вартість в розмірі
1045500,00грн., в тому числі основного платежу 697 000,00грн. та
штрафних санкцій - 348500,00грн, викладені в оскарженій постанові
є такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства та не
доводяться матеріалами справи, у зв'язку з чим постанову суду
першої інстанції в цій частині скасував через невідповідність
висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і
процесуального права за п.З, п.4 ч.і т.202 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відносно донарахування позивачу за спірними податковими
повідомленнями-рішеннями акцизного збору у розмірі 35308,6грн. та
штрафної фінансової санкції
у розмірі 17654,3грі суд дійшов обгрунтованого висновку щодо
обов'язку позивача застосовувати мінімальний розміру акцизного
збору на тютюнові вироби у 2004році.
В акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове
повідомлення-рішення встановлено порушення позивачем вимог абз.12
ст.9 Закону України від 27.11.2003року №1344 "Про Державний бюджет
України на 2004рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, ст.З Декрету КМУ від
29.12.1992року "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
, ст.3 Закону України
від 15.09.1995року №329/95-ВР "Про акцизний збір алкогольні напої
та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
внаслідок чого встановлено
заниження позивачі акцизного збору за 2-4 квартали 2004року на
суму 158707,40грн. в тому числі: за квітень 11834,40грн., травень
22696,20грн., червень - 811,30грн., липень - 110702,60грн.,
серпень 12696,20грн., внаслідок застосування позивачем ставки
акцизного збору тютюнові вироби, яка складала 5% до обороту з
реалізації сигарет з фільтром та без фільтру тютюну, встановленої
Законом України "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби
№30/96 від 06.02.1996р.
Огляд вимог чинного законодавства свідчить про наступне.
Абзацом дванадцятим статті 9 Закону України від 27.11.2003 р.
№ 1344-IУ "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
(далі - Закон № 1344-IУ ( 1344-15 ) (1344-15)
) встановлено, що у 2004 р( при
визначенні податкового зобов'язання із сплати акцизного збору на
тютюнові вироби, і обчислюються у процентах до обороту з продажу
товару (продукції), розмір такс зобов'язання не може бути меншим
однієї третини установленої законодавством ставки акцизного збору
на відповідні тютюнові вироби у твердих сумах з одиниці
реалізованого товару (продукції).
Твердження позивача стосовно того, що абзац дванадцятий ст.9
Закону України і 27.11.2003 р. № 1344-IУ "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
розповсюджується мораторій і тому
він не підлягає застосуванню, суд обгрунтовано не прийняв до уваги
з огляду на статтю 9 вказаного Закону України № 1344-IУ
( 1344-15 ) (1344-15)
, якою встановлено, що мораторій запроваджується
безпосередньо для нових інноваційних проектів. Запроваджений
мораторій не стосується абз. 12 вказаного Закону, у якому мова йде
про визначення мінімального розміру акцизного збору тютюнові
вироби.
Посилання позивача на те, що Закон України від 27.11.2003 р.
№ 1344-IУ "Про Держави бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
не
повинен застосовуватися відповідно до приписів ч.2 ст.7 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
також обгрунтовано
не прийнято судом до уваги з тих підстав, що норми ст. 9 Закону №
1344-IУ ( 1344-15 ) (1344-15)
не визнані неконституційними рішенням
Конституційного Суду України, а Закони є актами єдиного органу
законодавчої влади Верховної Ради України, у зв'язку з чим спірна
постанова прийнята судом саме на підставі Конституції та законів
України.
Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що
попередньою перевіркою не було встановлене зазначене порушення,
судом обгрунтовано з врахуванням ст.. 11 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, пункт 1 статті 10 Закону
України "Про державної податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
,
підпункту "б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000р(
№2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що,
встановивши порушення податкові законодавства податковий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкові зобов'язання
платника податків. Не встановлення зазначеного порушення при
розрахунку акцизного збору податковим органом при здійсненні
тематичної перевірки на підставі завдання УСБУ у Донецькій області
не спростовує висновку акту комплексної документальної перевірки
від 15.08.2005р. № 217/13-31-2-251134555, в якому встановлені
порушення визначення податкового зобов"язання по акцизному збору.
Стосовно донарахування позивачу іншої суми акцизного збору у
розмірі 123398,80грн., в тому числі у липні 2004року у розмірі
110702,60грн. та у серпні 2004року у сумі 12696,20грн., суд дійшов
обгрунтованого висновку щодо неправомірного визначення позивачу
зазначеного податкового зобов'язання з акцизного збору та
задовольнив позовні вимоги .
В акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові
повідомлення-рішення про донарахування позивачу акцизного збору,
встановлено, що позивачем при визначенні податкового зобов'язання
з акцизного збору у липні та серпні 2004року коригувалися фактичні
обороти з реалізації готової продукції на кількість повернутої
продукції (т.2 а.с.32-33). Загальна сума донарахувань з акцизного
збору складає 158707,40грн., в тому числі за рахунок зменшення
оподатковуваних оборотів готової продукції у липні та серпні
2004р. на кількість поверненої продукції 123398.80грн.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем
(Постачальник) та ПП "Время" (Покупець) був укладений договір №53
від 01.06.2004року на поставку тютюнової продукції. За зворотними
накладними була повернута тютюнова продукція позивача, яка згідно
наказів по підприємству перероблена позивачем у зв'язку із
закінченням терміну дії сертифікату відповідності, заміні дизайну
етикеток.
Одним з основних видів діяльності позивача є виробництво
тютюнових виробів згідно Довідки Донецького обласного управління
статистики № 7-25-425 від 27.08.03р.
Об'єкт оподаткування, відповідно до ст. З вищевказаного
Закону, визначаються відповідно до Декрету КМУ "Про акцизний збір"
( 18-92 ) (18-92)
.
Об'єктом оподаткування, згідно п. "а" ст. 3 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
" № 43-93 віл
30.04.93р., є обороти з реалізації вироблених в України
підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обсяги
відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з
давальницької сировини.
При цьому, п. "а" статті 4. пп..""а" ст. З Декрету КМУ від
26.12.1992р.встановлено, що акцизний збір обчислюється за ставками
у процентах до обороту з продажу.
Відповідно до ст.4 вищевказаного Декрету КМУ від 26.12.1992р.
датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних
товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала
раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів
(продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції)
за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника
акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових
коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного
збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).
Згідно з частинами 1, 5 ст. 6 Декрету КМУ від 26.12.1992р.
суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються
платниками самостійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних
товарів за встановленими ставками. Акцизний збір
сплачується до бюджету у строки, визначені відповідним законом.
Центральний податковий орган визначає порядок нарахування сум
акцизного збору виходячи з норм відповідного закону з питань
оподаткування окремим видом акцизного збору.
Пунктом 6 статті 7 Закону України "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби "№ 329/95-ВР від 15.09.1995р.
( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
визначено, що українські
підприємства-виробники подають відповідним державним
податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного
звітного періоду розрахунок суми акцизного збору за минулий
місяць, виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації.
Судом обгрунтовано, з врахуванням ч. 1 ст. 1, ст. 3 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26.12.92 р. N
18-92 ( 18-92 ) (18-92)
, ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
, які
встановлюють обов'язок з подання підприємствами-виробниками
розрахунку суми акцизного збору виходячи з фактичних обсягів,
дійшов висновку, що позивач правомірно, відповідно до вимог пп.
"б" ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір"
( 18-92 ) (18-92)
, зменшив свої податкові зобов'язання на фактично
повернутий невиправний брак у період, коли відбулось таке
повернення товарів у зв'язку з зменшенням оборотів з продажу через
повернення товарів.
З огляду на наведене постанова суду в цій частині відповідає
нормам діючого законодавства і не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що
постанова місцевого господарського суду в частині донарахування
позивачу акцизного збору у розмірі 123 398,80грн., прийнята
правомірно .
Таким чином, суд апеляційної інстанції правомірно і
обгрунтовано частково скасував постанову господарського суду
Донецької області від 03.08.06р. по справі № 34/89а та визнав
недійсними податкові повідомлення-рішення СДПI по роботі з
великими платниками податків в м. Донецьку №
0000760815/024972/10/13/31-2 від 18.08.2005р.,
№0000760815/1/32146/10/15-16-23/2 від 28.10.2005року, №
0000760815/2/812/10/15-16-23/2 від 17.01.2006року,
№0000760815/3/10251/10/1516-23/2 від 13.04.2006року в частині
визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у
розмірі 1045500,00грн., в тому числі основного платежу
697000,00грн., штрафних (фінансових) санкцій 348500,00грн.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу СДПI по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а постанову
господарського суду Донецької області від 03.08.2006р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.11.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді :