ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2007
№ К-22608/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників позивача - Лук'яна С.Г. та
відповідача - Чередниченко Д.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської
області на постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 25.04.2006 по справі № 23/381-05-11415 А
за позовом Державної податкової інспекції у Біляївському
районі Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінростбанк"
третя особа Сільськогосподарське товариство з обмеженою
відповідальністю "Iрен-Агронатурпродукт"
про стягнення заборгованості перед бюджетом в сумі 213 866,60
грн.
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про стягнення
заборгованості перед бюджетом в сумі 213 866,60 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від
20.02.2006 - позов задоволено.
При цьому судом встановлено, що СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт",
яке знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у
Біляївському районі (далі - ДПI), надані податкові векселя в
оплату ПДВ при розмитненні імпортних товарів згідно п.11.5 ст. 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на
загальну суму 213 866,60 грн., а саме: № 753285993099 на суму 80
567,58 грн., з терміном погашення 18.10.2005, № 753285993097 на
суму 80 567,58 грн.; з терміном погашення 18.10.2005 та №
753285994585 на суму 52 731,44 грн., з терміном погашення
02.11.2005, які були підтверджені ТОВ "Фінростбанк" шляхом авалю.
Відповідно пославшись на ст. 554 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, п.11.5 ст.
11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 2, 3, 6, абз. 3 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України
від 01.10.1997 № 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
- суд першої інстанції прийшов
до висновку, що комерційний банк зобов'язаний оплатити податковий
вексель у разі його неоплати платником у строк.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
25.04.2006 по справі № 23/381-05-11415 А рішення Господарського
суду Одеської області від 20.02.2006 скасовано та відмовлено в
позові повністю.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної
інстанції мотивував своє рішення тим, що розділом 4 Положення
(Вексельне поручительство), затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
встановлюються правила, за якими банки вчиняють аваль та
здійснюють платежі за авальованим векселем, а також умови
припинення зобов'язань банку як аваліста. Будь-яких особливостей
відносно порядку погашення банками авальованих ними податкових
векселів Положення не визначає.
На думку суду апеляційної інстанції - правовий режим
податкового векселя є спеціальним порівняно з тим, що передбачений
для векселя Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено
Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, та
Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
. I тому
пославшись на п. 18 Порядку випуску, обігу та погашення векселів,
які видаються на суму податку на додану вартість при імпорт і
товарів на митну територію України судом зазначено, що протест у
неплатежі податкового векселя не здійснюється, а у разі неоплати
векселя у встановлений строк сума векселя підлягає стягненню з
векселедавця державною податковою адміністрацією векселедержателем
у порядку, передбаченому для стягнення недоїмки за обов'язковими
платежами до бюджету і регулюється Законом України "Про порядок
погашення забов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Таким шляхом суд
апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказані особливості
стосуються взаємовідносин векселедавців податкових векселів і
векселедержателів податкових органів.
Відповідно до зазначеного, на думку суду для визначення
загальних умов, правил і порядку виконання банками функцій
розрахункових палат, призначених згідно ст. 38 Уніфікованого
закону для пред'явлення векселів до платежу, розроблене Положення
про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу,
затверджене постановою Правління Національного банку України від
25.09.2001 № 403 ( z0934-01 ) (z0934-01)
, згідно п. 1 глави 1 розділ 1 якого
установи банків, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування
векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за
переказними векселями, виконують функції розрахункових палат
згідно зі ст. 38 Уніфікованого закону. Судом апеляційної інстанції
також зазначено, що у випадку авалювання банком податкових
векселів, виданих і не погашених платником податків відповідно до
п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, орган державної податкової служби повинен
пред'явити вексель до платежу, дотримуючись вищенаведеного порядку
такою пред'явлення по відношенню до вексельного поручителя -
установи банку і на цій підставі вказано, що наведене не враховане
ДПI при зверненні до суду з позовом про стягнення з ТОВ
заборгованості перед бюджетом у сумі 213 866,60 грн. у зв'язку з
неперерахуванням сум ПДВ згідно поданих векселів за вимогами -
листами ДПI до ТОВ і залишено поза увагою та межами правового
аналізу судом першої інстанції при прийнятті постанови.
Не погодившись із постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 25.04.2006 по справі № 23/381-05-11415 А -
позивач (Державна податкова інспекція у Біляївському районі
Одеської області) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати
судове рішення та позову відмовити, оскільки рішення винесені із
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права
і судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги визначення п.
11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від
01.10.1997 № 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та
погашення векселів, які видаються на суму податку на додану
вартість при імпорті товарів на митну територію України"
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без
задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін,
посилаючись при цьому на те, що на дату поставки податкових
векселів органу митного контролю, платником узгоджена сума
бюджетного відшкодування, таке узгодження підтверджено відповідним
записом у картці облікового рахунку платника податку та сума
бюджетного відшкодування в розмірі, не менше суми податкових
векселів, залишалась невідшкодованою на дату їх погашення,
податкові векселі № 753285993097 від 19.09.2005 та № 753285993099
від 19.09.2005, № 753285994585 від 04.10.2005 вважаються
погашеними, відповідно до норм чинного законодавства України.
Також відповідач мотивує тим, що позивач звернувся до ТОВ
"Фінростбанк" з порушенням порядку пред'явлення векселів до
платежу у порядку ст. 38 Уніфікованого закону, оскільки позивач
повинен був звернутися до територіального управління Національного
банку України, з відповідною заявою про пред'явлення векселів до
платежу, але ДПI звернулася лише з простим листом, не додавши
оригінали векселів чи навіть завірені їх копії, але з вимогами
погасити, згідно листа, податкові векселі.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї та пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу пп. 11.5 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- з моменту
набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів
на митну територію України, за умови оформлення митної декларації
(за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої
декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного
контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі
строком погашення на тридцятий календарний день з дня його
поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається
в органі митного контролю, другий надсилається органом митного
контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем
реєстрації платника податку, а третій залишається платнику
податку;
податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню
комерційними банками шляхом авалю;
комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у
разі його непогашення платником у строк;
платник податку може за самостійним рішенням достроково
погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом
заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим
органом.
Як встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій -19.09.2005 СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт" подано векселі
в оплату податку на додану вартість при розмитненні імпортних
товарів відповідно до п.11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 753285993099 на суму 80 567,58
грн., термін погашення якого 18.10.2005, зареєстрованого ДПI у
журналі обліку податкових векселів за №57, № 753285993097 на суму
80 567,58 грн., з терміном погашення 18.10.2005, зареєстрованого
ДПI у журналі обліку податкових векселів за №58, та № 753285994585
на суму 52 731,44 грн., з терміном погашення 02.11.2005,
зареєстрованого ДПI у журналі обліку податкових векселів за №59,
який ведеться відповідно до п. 23 постанови Кабінету Міністрів
України від 01.10.1997 № 1104 "Про затвердження Порядку випуску,
обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на
додану вартість при імпорті товарів на митну територію України"
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
.
ДПI звернулася до СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт" з листам від
18.10.2005 №20677/10/1600 та від 04.11.2005 № 21324/10/1600 щодо
необхідності погашення зобов'язання по виданим вищезазначеним
векселям. Також ДПI звернулася до ТОВ "Фінростбанк" з листами від
19.10.2005 № 20814/9/1600 та від 03.11.2005 №21735/9/1600 з
вимогами погасити зобов'язання по вищезазначеним векселям, виданим
СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт", авальованих ТОВ "Фінростбанк", однак
непогашених СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт" у вказані терміни,
зазначені у векселях.
А оскільки факт заборгованості відповідача судами
підтверджено, тому правомірним було застосування судом першої
інстанції визначення п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України
від 01.10.1997 № 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та
погашення векселів, які видаються на суму податку на додану
вартість при імпорті товарів на митну територію України"
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
, за яким наведені нижче терміни мають таке значення:
податковий вексель - це письмове безумовне грошове
зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму
коштів у порядку та терміни, визначені Законом, яке підтверджене
комерційним банком шляхом авалю та видається платником на
відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у
разі імпорту товарів на митну територію України;
аваль - вексельне поручительство, згідно з яким комерційний
банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя
перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом
банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж)
окремо для кожного окремого примірника кожного векселя.
Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один
вексель.
3. Зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при
імпорті товарів на митну територію України виникають у день
оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи
неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна
відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Також розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що згідно
п. 6 зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 01.10.1997 № 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
- видача
податкового векселя здійснюється за бажанням платника податку на
додану вартість. Векселедержателем є державна податкова
адміністрація (інспекція) за місцем реєстрації векселедавця як
платника податку на додану вартість.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із
висновком суду першої інстанції про те, що стягнення
заборгованості перед бюджетом в сумі 213 866,60 грн. є
правомірним, оскільки строк, на який видається податковий вексель,
не може перевищувати 30 днів, включаючи дату його видачі, про що
зазначено в п. 8 даного Порядку. Розділом третім цього Порядку
передбачено забезпечення (підтвердження) податкових органів в
обов'язковому порядку комерційними банками шляхом авалю, а
відповідно до п. 19 зазначеного Порядку комерційні банки
зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення
платником у строк. Тобто відповідач ТОВ "Фінростбанк" як аваліст
за СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт" зобов'язаний був оплатити
податкові векселя перед векселедержателем - позивачем у зв'язку їх
непогашенням СТОВ "Iрен-Агронатурпродукт" у строк 18.10.2005 по
векселю № 1753285993099 на суму 80 567,58 грн. та по векселю №
753285993097 на суму 80 567,58 грн., та у строк 02.11.2005 по
векселю № 753285994585 на суму 52 731,44 грн.
При цьому необхідно звернути увагу на помилковість висновків
суду апеляційної інстанції, оскільки жодних дій на зазначені вище
листи ДПI у ТОВ "Фінростбанк" здійснено не було. Таким чином,
Одеським апеляційним господарським судом було безпідставно
застосовано вимоги Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
та Положення про порядок здійснення банками операцій з
векселями в національній валюті на території України,
затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від
16.12.2002 № 508 ( z0174-03 ) (z0174-03)
, так як в даному випадку необхідно
було застосовувати вимоги Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та постанови Кабінету Міністрів України
від 01.10.1997 № 1104 "Про затвердження Порядку випуску, обігу та
погашення векселів, які видаються на суму податку на додану
вартість при імпорті товарів на митну територію України"
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
, тому що зазначені нормативно-правові акти є
спеціальними актами, що регулюють питання видачі, обліку та
погашення векселів, які видаються на суму податку на додану
вартість при імпорті товарів на митну територію України.
Відповідно враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції
визнає постанову Одеського апеляційного господарського суду від
25.04.2006 такою, що підлягає скасуванню, як така, що винесена за
помилкового застосування норми матеріального права, а рішення
Господарського суду Одеської області від 20.02.2006 підлягає
залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Біляївському районі Одеської області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
25.04.2006 по справі № 23/381-05-11415 А скасувати.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.02.2006
по справі № 23/381-05-11415 А залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров