ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2007
№ К-20182/06, К-23816/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача - Постоєнка М.М. та
відповідача - Бятець Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Відкритого акціонерного товариства "Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат" та Марганецької об'єднаної
державної податкової інспекції на рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 20.02.2006 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2005
по справі № 36/37
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Марганецький
гірничо-збагачувальний комбінат"
до Управління державного казначейства України в м. Марганець
(правонаступника Відділення державного казначейства України в м.
Марганець)
до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції у
Дніпропетровській області
про стягнення процентів, нарахованих на бюджетну
заборгованість з ПДВ
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих
на бюджетну заборгованість з ПДВ.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
20.02.2006 в позові відмовлено.
При цьому судом встановлено, що Відкритим акціонерним
товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі -
ВАТ) до Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції
(далі - ОДПI) 19.11.2004 подано податкову декларацію з податку на
додану вартість за жовтень 2004 року у якій у рядку 21 зазначено
суму ПДВ до відшкодування 5 821 763 грн.; у рядку 23 зазначено
суму бюджетного відшкодування згідно розрахунку експортного
відшкодування 4 233 127 грн.
30.12.2004 ВАТ було відшкодовано на розрахунковий рахунок ПДВ
за експортним відшкодуванням 4 233 127 грн.
30.03.2005 ВАТ зараховано в рахунок декларації за лютий 2005
року - 379 719 грн.
29.04.2005 ВАТ відшкодовано на розрахунковий рахунок ПДВ - 12
08 917 грн.
26.01.2006 ВАТ звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення з державного
бюджету на його користь суму процентів, нарахованих на бюджетну
заборгованість з ПДВ за жовтень 2004 року в розмірі 72 985,24 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.05.2005 по справі № 36/37 рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 20.02.2006 скасовано частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ проценти,
нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість
за жовтень 2004 року в сумі 24 849,57 грн. В решті рішення
залишено без змін.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського
суду вважає рішення суду першої інстанції підлягаючим частковому
скасуванню оскільки на його думку, відмовляючи у вказаній частині
позову, господарський суд помилково виходив з того, що редакція
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що
діє на момент звернення до суду із позовною заявою, не передбачає
нарахування на суму бюджетної заборгованості процентів на рівні
120 відсотків від облікової ставки Національного банку України,
поточна редакція вказаного Закону не передбачає такої форми
захисту порушеного права платника податку на додану вартість, як
стягнення з Державного бюджету процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
Не погодившись із рішенням Господарського суду
Дніпропетровської області від 20.02.2006 та постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2005
по справі № 36/37 ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний
комбінат" та Марганецька ОДПI подали касаційні скарги.
ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить
скасувати судові рішення та задовольнити позов, оскільки рішення
винесені із порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального права. Не погоджуючись з висновками Господарського
суду Дніпропетровської області та Дніпропетровського апеляційного
господарського суду про те, що оскільки експортне відшкодування у
розмірі 4 233 127 грн. було отримане підприємством 30.12.2004, на
суму цієї заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на день її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення, а
саме: за 11 днів прострочення і сума процентів складає 13 969,32
грн. - ВАТ вважає, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 1
588 636 грн. не повинна відшкодовуватись підприємству в його
залишку після погашення податкових зобов'язань протягом трьох
звітних періодів і таке обгрунтування є неприпустимим, оскільки не
відповідає нормам Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в якому прямо встановлений строк для здійснення
бюджетного відшкодування та не передбачено права платника податку
або органу державної податкової служби змінювати даний строк.
Марганецька ОДПI просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2005
та залишити в стилі рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 20.02.2006, оскільки постанова винесена із порушенням
та неправильним застосуванням норм матеріального права, зазначаючи
при цьому, що у ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено - суми, що не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті
строку вважаються бюджетною заборгованістю. На думку ОДПI
законодавець мав на увазі ч. 1 пп. 7.7.3 ст. 7 Закону, якою
визначено, що "у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації". Таким шляхом ОДПI визначилась, що норма ч. 5 пп.
7.7.3 ст. 7 Закону передбачає стягнення коштів бюджету, а не
процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості, які не
можуть бути коштами бюджету і тому ОДПI вважає, що судом
неправильно застосовано ч. 5 пп. 7.7.3 ст. 7 Закону, якою не
передбачено обов'язкового відшкодування з державного бюджету
процентів, які нараховуються на суму бюджетної заборгованості у
розмірі 120 відсотків від облікової ставки Національного банку
України. Закон передбачає тільки нарахування у обліковому рахунку
платника процентів, а не їх стягнення.
Також сторони подали заперечення на відповідні касаційні
скарги, в яких висловили свою незгоду із обгрунтуванням такого
скаржника.
В судове засідання від Управління державного казначейства
України в м. Марганець надійшов лист від 27.11.2007 № 04-88/1234
про те що на базі Відділення державного казначейства України в м.
Марганець (м. Марганець, вул. Радянська, 29-А), що ліквідовано
(свідоцтво серії АОО № 684036), утворено Управління державного
казначейства України в м. Марганець Державного казначейства
України у Дніпропетровській області (м. Марганець, вул. Радянська,
29-А), яке не є юридичною особою. Колегія суддів визнає, що
Управління державного казначейства України в м. Марганець наділене
правами та обов'язками для виконання функцій територіального
органу державного казначейства України відповідно до вимог
постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232
"Питання Державного казначейства України" ( 1232-2005-п ) (1232-2005-п)
і є
правонаступником відповідача-1 у порядку ст. 55 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг,
заперечення на них та пояснення представників сторін, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
В силу пп. 7.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, яка
діяла на час спірних правовідносин) у разі коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї
статті, має від'ємне значенні, така сума підлягає відшкодуванню
платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця,
наступного після подачі декларації. За бажанням платника податку
сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації. Суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного в цьому пункті
строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Статтею 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено дію
законів у часі, суть якої полягає в тому, що закони та інші
нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
З врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції прийшов
до правомірного висновку про те, що в даному випадку слід
застосовувати Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин,
а саме: п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону в редакції, що
наведена вище.
I як встановлено судам - ДПI не оспорювала право позивача на
отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість
за жовтень 2004 року і за її висновками бюджетна заборгованість за
вказаний період була відшкодована.
Тобто оскільки факт заборгованості відповідача-2 судами
підтверджено, за таких обставин суд касаційної інстанції
погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність
права у позивача на отримання процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
При цьому необхідно звернути увагу на помилковість міркувань
скаржників, оскільки досліджуючи питання про розмір процентів,
апеляційний суд обгрунтовано дослідив відповідно декларації, де
позивач визначив своє бажання щодо бюджетного відшкодування 1 588
636 грн. в його залишку після погашення податкових зобов'язань
протягом трьох наступних звітних періодів.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із
висновком суду апеляційної інстанції про наступне: враховуючи, що
експортне відшкодування позивачем було отримано 30.12.2004
(декларація подана 19.11.2004), на суму цієї заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення, а саме: за 11
днів прострочення і сума процентів складає 13 969,32 грн.
Також враховуючи, що судом визначено: залишок бюджетного
відшкодування після погашення податкових зобов'язань протягом
трьох наступних звітних періодів складає 1 208 917 грн. та
затримка в його відшкодуванні складає 30 днів (з 31.03.2005 по
29.04.2005), тому суд апеляційної інстанції вірно вирахував, що за
вказаний період проценти складають суму в розмірі 10 880,25 грн. I
також визнав, що всього на користь позивача слід стягнути проценти
по бюджетній заборгованості з податку на додану вартість за
жовтень 2004 року 24 849,57 грн., в решті позову відмовлено.
Відповідно з огляду на зазначене, постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2005
по справі № 36/37 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за
вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства
"Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та Марганецької
об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській
області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 16.05.2005 по справі № 36/37 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров