ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Державного підприємства "Чорнобильпроменергобуд" на
постанову господарського суду Київської області від 15 листопада
2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22 лютого 2006 року у справі за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Iванківському районі
Київської області до Державного підприємства
"Чорнобильпроменергобуд" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2006 року Управління Пенсійного фонду України в
Iванківському районі звернулося до суду з позовом до Державного
підприємства "Чорнобильпроменергобуд" (надалі - ДП) про стягнення
8014, 76 грн. заборгованості.
Позов мотивований тим, що відповідачем вчасно не сплачувались
кошти на виплату та доставку пенсій, чим порушено вимоги чинного
законодавства України про державне пенсійне страхування.
Постановою господарського суду Київської області від 15
листопада 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006
року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної
інстанцій по справі, відповідач звернувся з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі ДП "Чорнобильпроменергобуд"
просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове про
відмову в задоволенні позову. При цьому посилається на порушення
судами норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до ч. 3 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування
обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що ДП
"Чорнобильпроменернобуд" є платником збору до Пенсійного фонду
України.
Громадянину ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 25.02.2005
року.
Заборгованість відповідача перед позивачем становить 8014,76
грн. фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.
Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
роботодавцями є
підприємства, установи і організації, створені відповідно до
законодавства України, незалежно від форми власності, виду
діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки,
політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення
та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ,
організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій,
які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із
застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах
трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених
законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, -
для осіб, зазначених у пунктах 1,10,15 статті 11 цього Закону.
Стаття 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачає, що платниками
страхових внесків до солідарної системи є страхувальники,
зазначені в статті 14 цього Закону.
Згідно з п. п. 3, 4 ст. 18 зазначеного Закону страхові внески
є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на
всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Страхові внески не включаються до складу податків, інших
обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці
внески не поширюється податкове законодавство.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Прикінцевих положень
вказаного Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які
працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та інших
роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених
Кабінетом Міністрів України здійснюється згідно з окремим
законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До
запровадження пенсійного забезпечення через професійні та
корпоративні фонди відповідно до частини першої абзацу другого п.
2 цього Розділу, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту,
пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення
пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого
Законом України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
. При цьому
зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих
пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Пільгові умови на пенсію за віком, незалежно від місця
останньої роботи визначені п. п. "а" - "з" частини 1 ст. 13 Закону
України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Відповідно до п. 6.2 Iнструкції "Про порядок обчислення і
сплати страховиками та застрахованими особами внесків на
загальнообов'язкове страхування" (далі Iнструкція), для платників,
зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Iнструкції
відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату
і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2
Прикінцевих положень Закону України № 1058-УI ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно п. 6.4 Iнструкції, розмір сум до відшкодування на
поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного
фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних
витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених
відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України №
1058-VI ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
право на пенсію за віком мають чоловіки після
досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
учасникам ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні
відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від
кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986
року - не менше 5 календарних днів пенсії надаються із зменшенням
пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій на
10 років. А згідно з частиною другою цієї статті, учасникам
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які
відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо
шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1
виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у
встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше), вік виходу
на пенсію зменшується додатково на три роки передбачений цією
статтею.
В зв'язку з тим, що громадянин ОСОБА_1 IНФОРМАЦIЯ_1, право на
пенсію за віком, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
він набув 25.02.2005 року.
Проте, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
,
підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці,
вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на
виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий
день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і
особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт,
професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів
України до досягнення ними пенсійного віку. Тобто, пільгові пенсії
за період на який зменшено вік виходу на пенсію, підлягають
відшкодуванню.
Відповідно до п. 16 Прикінцевих положень Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом
закони України та інші нормативно правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
Вірно зазначено судом апеляційної інстанції, що відповідач
помилково вважає порядок відшкодування фактичних витрат на виплату
та доставку пільгових пенсій здійснюється відповідно до норм
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
,
Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є
законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив
справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції
погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про
задоволення позову, оскільки законодавством встановлено обов'язок
роботодавця з коштів, призначених на оплату праці, вносити до
Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і
доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на
підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій,
посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Судами першої та апеляційної інстанцій також вірно
застосовані норми матеріального і процесуального права до спірних
правовідносин, дана правильна правова оцінка встановленим у справі
обставинам.
За вказаних обставин доводи касаційної скарги є
безпідставними і не спростовують висновків судів.
Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державного підприємства
"Чорнобильпроменергобуд" відхилити, а постанову господарського
суду Київської області від 15 листопада 2006 року та ухвалу
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22
лютого 2006 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту постановлення і оскарженню
не підлягає.
Судді: