ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів на постанову господарського суду Одеської області від 19
червня 2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського
суду від 1 серпня 2006 року у справі №11/158-06-4368А за позовом
прокурора м.Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного
підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Приватморепродукт" про
стягнення 1542,25грн., -
в с т а н о в и л а :
В травні 2006 року прокурор м.Одеси в інтересах держави в
особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернувся в суд з позовом до приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "Приватморепродукт", в якому просив
стягнути з відповідача на користь Одеського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного
казначейства суму адміністративно-господарських санкцій за
невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів
у 2005 році у розмірі 1530,77 грн. та пеню за порушення
встановлених законодавством термінів сплати
адміністративно-господарських санкцій у розмірі 11,48 грн. (всього
1542,25грн.).
Постановою господарського суду Одеської області від 19 червня
2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного
господарського суду від 1 серпня 2006 року, в задоволенні позову
відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Одеське
обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося
до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної
інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій
незалежно від форми власності і господарювання встановлюється
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності
штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8
до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до
наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування
інвалідів за формою №10-ПI, середньооблікова чисельність штатних
працівників на підприємстві в 2005р. становила 13 осіб. Таким
чином, відповідач повинен був створити 1 робоче місце.
Частиною 2 статті 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
керівники підприємств (об'єднань),
установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть
відповідальність у встановленому законом порядку.
Згідно ст.20 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації, крім
тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або
місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання,
де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форми власності та господарювання, на
яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче
місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві
(об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Відповідно до ст.18 ЗУ "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів
здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та
соціальної політики, органами місцевого самоврядування,
громадськими організаціями інвалідів.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві,
де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних
у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій
медико-соціальної експертизи.
Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно
від форм власності і господарювання), які використовують працю
інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з
урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати
інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним
законодавством.
Відповідно до п.1.2. Iнструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами №3-ПН "Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках"
і №4-ПН "Звіт про вивільнення працівників" підприємства, установи
і організації (надалі - підприємства), розташовані на території
відповідного регіону, незалежно від форм власності і
господарювання та відомчої підпорядкованості, щомісячно в повному
обсязі подають державній службі зайнятості інформацію про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3-ПН
"Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та
потребу в працівниках".
Відповідно до п.2.1. вказаної Iнструкції Звіт за формою №3-ПН
подається підприємствами, незалежно від форм власності і
господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно.
У графі 4 (з графи 2) проставляється наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
зайнятість населення" ( 665/97-ВР ) (665/97-ВР)
, для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних
умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів,
студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під
такими шифрами: 14 - інваліди.
Відповідно до ч.1 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів робоче місце інваліда - це
окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві
(об'єднанні), в установі та організації (далі - підприємство)
незалежно від форм власності та господарювання, де створено
необхідні умови для праці інваліда.
Згідно ч.2 вказаного Положення робочим місцем інваліда може
бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з
урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути
використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце
інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним
оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда
залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання
та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії
(МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може
бути створено як на виробництві, так і вдома.
Ч.ч.3 та 4 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів передбачено, що робоче місце інваліда
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів,
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Місцеві
органи соціального захисту населення разом із громадськими
організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань
інвалідів, їхніх професійних навичок і знань готують пропозиції
щодо створення нових робочих місць, у тому числі для роботи з
гнучкими формами зайнятості, і передають їх відділенням Фонду
соціального захисту інвалідів і центрам зайнятості.
Таким чином, оскільки створення робочого місця здійснюється
при наявності особи відповідної категорії, так як конкретні вимоги
відносно робочого місця встановлені в його індивідуальній програмі
реабілітації, робоче місце є створеним, якщо воно введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда, а не утворено фізично.
Відповідно до ч.5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів підприємства розробляють заходи
щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до
колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві
органи соціального захисту населення та відділення Фонду
соціального захисту інвалідів про створення (пристосування )
робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на
01.07.2005р., 28.10.2005р., 28.12.2005р. відповідач подавав до
Центру зайнятості звіт за формою №3-ПН про наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) на потребу у працівниках -
інвалідах у кількості 1 робочого місця.
Крім того, згідно листа Центру зайнятості Приморського району
Одеського обласного центру зайнятості від 13.06.2006р. №847/02/2
на звернення Фонду № 03-1/2000 від 24.05.2006р., відповідач
протягом 2005 року надавав до центру зайнятості інформацію про
наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Аналіз положень ЗУ "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" дає підстави зробити висновок про те, що
обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів
не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця.
Згідно ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий
порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Отже, сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих
інвалідів, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності,
яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо
передбачених законодавством заходів.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного
висновку, що відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент
виникнення спору законодавством заходи спрямовані на
працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін,
якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають
підстав для висновку про неправильне застосування судами норм
матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло
призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної
інстанцій винесено законні і обгрунтовані рішення, постановлені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав
для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів - відхилити.
Постанову господарського суду Одеської області від 19 червня
2006 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від
1 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: