ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Дашківській О.Є.
за участю ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на
рішення апеляційного суду Чернігівської області від 27.01.2005 р.
по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Головного управління праці
та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної
адміністрації, -
встановила:
У липні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду зі скаргою на
рішення Головного управління праці та соціального захисту
населення Чернігівської обласної державної адміністрації № 02/3025
від 15.06.2004 р., яким їй відмовлено в забезпеченні
спецавтотранспортом, та зобов'язання Головного управління праці та
соціального захисту населення Чернігівської обласної державної
адміністрації про забезпечення її спецавтотранспортом.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від
13.10.2004 р. скаргу ОСОБА_1задоволено частково. Визнано рішення №
02/3025 від 15.06.2004 р. Головного управління праці та
соціального захисту населення Чернігівської обласної державної
адміністрації про відмову в забезпеченні скаржниці автомобілем
безоплатно позачергово неправомірним. В задоволенні інших вимог
відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від
27.01.2005 р. судове рішення скасовано. Постановлено нове рішення
про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1
На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1., в якій ставиться питання про скасування рішення суду
апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та
заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права при
прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід
задовольнити з наступних підстав.
Судами встановлено, що відповідно до висновку
медико-соціальної експертної комісії від 18.02.1997 р. ОСОБА_1.
визнана інвалідом 1 групи по зору з дитинства внаслідок каліцтва,
пов'язаного з бойовими діями в період Великої вітчизняної війни.
Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус
ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993
р. ( 3551-12 ) (3551-12)
№ 3551(із змінами та доповненнями) до інвалідів
війни належать також інваліди з числа осіб, які стали інвалідами
внаслідок воєнних дій громадянської та Великої Вітчизняної воєн
або стали інвалідами від зазначених причин у неповнолітньому віці
у воєнні та повоєнні роки.
Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те,
що скаржниця не має статусу інваліда війни.
Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 13 Закону України
"Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту"
від 22.10.1993 р. ( 3551-12 ) (3551-12)
№ 3551 (із змінами та доповненнями)
інвалідам війни надана пільга у вигляді позачергового безплатного
забезпечення автомобілем з ручним керуванням (за наявності
медичних показань) на термін експлуатації до десяти років (з
наступною заміною на новий); виплата компенсації на паливо,
ремонт, технічне обслуговування автомобілів або на транспортне
обслуговування в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів
України.
Пунктом 22 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997
р. № 999 ( 999-97-п ) (999-97-п)
, встановлено, що незалежно від наявності
медичних показань позачергово безплатно автомобілями
забезпечуються інваліди війни I групи по зору або без обох рук;
інваліди, які мають кукси обох ніг і рук; інваліди I групи
(категорія I), які стали інвалідами внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС, ядерних аварій, ядерних випробувань та інших
уражень ядерними матеріалами. Взяття на облік інвалідів Великої
Вітчизняної війни I групи по зору провадиться з дати подання
заяви.
Тому судом першої інстанції зроблено правильний висновок про
те, що ОСОБА_1. має право на забезпечення спецавтотранспортом як
інвалід війни 1 групи по зору з дитинства.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом
апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права
при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин по справі дана
вірно. Встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу підстав не має, тому касаційну
скаргу слід задовольнити, а судове рішення суду апеляційної
інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване
помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від
27.01.2005 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Головного
управління праці та соціального захисту населення Чернігівської
обласної державної адміністрації скасувати.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від
13.10.2004 р. по справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення Головного
управління праці та соціального захисту населення Чернігівської
обласної державної адміністрації залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)