У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11 .2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Брайка А.I.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Лобач О.М.
відповідача: Мужеровської Н.С., Кочкаренко В.О., Гармаш О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 р. та рішення Господарського суду
м.Севастополя від 16.05.2005 р.
у справі № 20-3/086
за позовом Закритого акціонерного товариства "Комерційний
банк "Приват-Банк" в особі Севастопольської філії Комерційного
банку "Приват-Банк"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м.Севастополя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПI у Ленінському районі
м.Севастополя від 30.12.2004 р. №0004052310/0 і від 08.02.2005 р.
№0004052310/1 в частині нарахування податку на прибуток в сумі
51819 грн. і штрафних санкцій в сумі 34663 грн.
Рішенням Господарського суду м.Севастополя від 16.05.2005 р.,
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.07.2005 р., позов задоволено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
відповідача у якій ставиться питання про скасування судових рішень
та про прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову,
з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу та його представник у
судовому засіданні суду касаційної інстанції просив в задоволенні
касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат включаються суми кошів, внесені до страхових
резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Підпунктом 12.2.1 п.12.2 цієї статті встановлено, що
будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв
відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та
комісій) за всіма видами кредитів та інших активних банківських
операцій, які відносяться до господарської діяльності згідно з
законодавством.
Згідно пп.12.2.2 п.12.2 ст.12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
створення
страхового резерву здійснюється банками самостійно у розмірі,
достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного
боргу за кредитами іншими видами заборгованості визнаними
нестандартними за методикою, встановленою Національним банком
України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними
цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними
безнадійними згідно з нормами цього Закону.
Розмір страхового резерву, відповідно до пп.12.2.3 п.12.2
цієї статті, що створюється за рахунок збільшення валових витрат
фінансової установи, не може перевищувати, зокрема, для
комерційних банків - 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме
сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками,
фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній
робочий день звітного податкового періоду.
Аналіз вищеназваних правових норм, дає підстави для висновку,
що пп.12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлює граничний розмір
суми страхових резервів банку, у межах якої здійснюється
збільшення розрахункової суми створення страхового резерву за
рахунок валових витрат, а не передбачає обмеження щодо створення
та віднесення на валові витрати резервів під окремі активні
операції банків, зокрема, операції з цінними паперами.
Суди попередніх інстанцій встановивши, що розмір страхового
резерву позивача не перевищує визначені нормативи, що підтверджено
і актом перевірки, дійшли вірного висновку, що віднесення банком
витрат за створення страхового резерву під придбані цінні папери
на валові витрати не протирічить вимогам чинного законодавства.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем приписів
пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та завищення валових витрат на
добровільне пожертвування неприбутковим підприємствам у третьому
кварталі 2002 р. в сумі 19216,00 грн., то у справі встановлено, що
позивачем віднесено у 2002 р. на валові витрати суми добровільних
пожертвувань, які не перевищують 4% оподатковуваного прибутку
попереднього звітного 2001 р.
Оскільки в пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не зазначено, що
податковим періодом при відповідному розрахунку повинен бути
податковий квартал, а згідно п.11.1 ст.11 цього Закону податковим
періодом є звітний (податковий) рік та звітний (податковий)
квартал, а також враховуючи внесені Законом України від 24.12.2002
р. зміни в пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, згідно яких податковим
періодом для даної норми є звітний рік, правильними є висновки
судів попередніх інстанцій про недопущення позивачем порушень
чинного законодавства.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої
та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини
справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м.Севастополя залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2005
р. та рішення Господарського суду м.Севастополя від 16.05.2005
р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді А.I.Брайко
О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст складено 23.11.2007 р.