Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого: судді Фадєєвої Н.М.

суддів: Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Шкляр Л.Т.,

при секретарі Деревенському I.I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства - Компанія "Владімір" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2005 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства компанія "Владімір" про стягнення фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2004 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства - Компанія "Владімір" (надалі - ПП) про стягнення 6960,88 грн. штрафних санкцій.

Позов мотивований тим, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2003 році.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19 січня 2005 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2005 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1896,96 грн. штрафних санкцій та державне мито в дохід Державного бюджету.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції по справі відповідач звернувся з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі ПП Компанія "Владімір" просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Розглянувши касаційну скаргу та обговоривши її доводи за матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій в ході з'ясування обставин по справі та перевірки їх доказами встановлено, що ПП Компанія "Владімір" не виконало належним чином покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) заходи по інформуванню встановлених законодавством органів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів у 2002-2003 роках, через що останні не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) передбачає, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно із п. 1 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів в Україні", створеним робочим місцем є те, яке введено в дію шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування повинні підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, але Законом на них покладено обов'язок інформувати належним чином відповідні органи працевлаштування про наявні вакантні місця для працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції в порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) зазначено про звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій через збитки, понесені ним у період 2002-2003 роки, оскільки зазначеним Законом встановлено можливість звернення стягнення на майно підприємства у разі відсутності коштів для сплати штрафних санкцій.

Згідно до ст. 250 КАС України (2747-15) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції зазначає про те, що а ні судом першої, а ні судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 250 ГК України (436-15) .

За таких обставин судові рішення по справі слід скасувати, оскільки судами не застосовано до спірних правовідносин норми права, які слід було застосувати, що не може бути усунено судом касаційної інстанції в силу ст. 220 КАС України (2747-15) і могло призвести до неправильного вирішення справи, справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприємства - Компанія "Владімір" задовольнити частково, рішення господарського суду Вінницької області від 19 січня 2005 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2005 року - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.