Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Брайка А.I.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного підприємства "Кутасевич і син"

на постанову Господарського суду Львівської області від 18.10.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р.

у справі № 5/1716-12/303

за позовом Приватного підприємства "Кутасевич і син" до ДПI у Шевченківському районі м.Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПI у Шевченківському районі м.Львова №00013223220/031716 від 30.12.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10701,00 грн., у т.ч. основний платіж - 7134,00 грн., штрафні санкції - 3567,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2005 р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р., в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та про прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено у справі, відповідачем проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності приватного підприємства "Кутасевич і син" за період з 01.07.2002 р. по 30.06.2004 р. за результатами якої складено акт №1030/23-2/20810681 від 27.12.2004 р.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення приписів пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , віднесено до складу валових витрат виробництва за П півріччя 2002 р., 2003 р. витрати в сумі 23780,00 грн. (оплата інформаційно-маркетингових послуг по договорах №05/02-м від 15.05.2002 р. та №06/03-м від 03.02.2003 р. з ПП ОСОБА_1, № б/н від 05.03.2002 р. з ПП ОСОБА_2) як таких, що не пов'язані з веденням господарської діяльності.

На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10701,00 грн., у т.ч. основний платіж - 7134,00 грн., штрафні санкції - 3567,00 грн.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позову виходили з того, що надані позивачем вищеназвані договори, акти прийому-передачі виконаних робіт за цими договорами, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , складені з порушенням приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять даних щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, відсутня інформація про фактично понесені витрати на проведення інформаційно-маркетингових послуг.

Як передбачено приписами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що відсутність у первинних документах за результатами виконання договорів про надання послуг (виконання робіт) інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), використання підприємством у власній господарській діяльності.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи встановлених судом.

Позивачем не підтверджено зв'язок витрат на придбання послуг у приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, не доведено їх використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли правильні рішення, і не вбачає підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 220 , 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Кутасевич і син" відхилити, рішення Господарського суду Львівської області від 18.10.2005 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.