ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
суддів:
Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Матолича С.В., Шкляр
Л.Т.
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Державної податкової інспекції в
Шевченківському районі м. Києва на постанову господарського суду
м. Києва від 29 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 13 вересня 2006 року у справі
№25/556-29/370 за позовом Закритого акціонерного товариства з
іноземними інвестиціями "ВIН" до Державної податкової інспекції в
Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2004 року ЗАТ з іноземними інвестиціями "ВIН"
звернулось до суду з позовом до ДПI в Шевченківському районі м.
Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№1241/23-2/20006513 від 29.09.2004р., посилаючись на те, що
податковий кредит за січень 2003р. у сумі 610 000,00 грн.
сформував на підставі податкової накладної №4 від 29.01.2003р.,
виданої АТЗТ "Капітал".
Постановою господарського суду м. Києва від 29 червня 2006
року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 13 вересня 2006 року, позовні вимоги
задоволені.
Судові рішення мотивовані тим, що включені позивачем до
податкового кредиту спірні суми ПДВ підтверджені належно
оформленими податковими накладними, податковим органом в акті
перевірки не заперечується факт здійснення позивачем господарських
операцій і сплати ним в ціні товару спірних сум ПДВ.
В касаційній скарзі ДПI в Шевченківському районі м. Києва
просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити
в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст.61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Жодним нормативним актом не передбачена відповідальність
юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому
числі і за податковими.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в акті
перевірки 27.09.2004р. №231/553/23-20006513 вказав, що позивачем
до складу податкового кредиту за січень 2003р. включено отриману
від АТЗТ "Капітал" податкову накладну від №4 від 29.01.2003р. на
загальну суму 3 660 000,00 грн., у т.ч. 610 000,00 грн. податку на
додану вартість, та що позивачем здійснено експорт товару,
придбаного у АТЗТ "Капітал", операція з придбання якого
підтверджується первинними документами. ДПI при зустрічних
перевірках АТЗТ "Капітал" були надані документи про придбання ним
цього товару у СУРП "Вікторія Холдінг", яке в свою чергу придбало
товар у ПП "Лєда ДДС" та ПП "Машпродукт" і встановлено факти
несплати до бюджету сум податку на додану вартість постачальниками
товару, тому у позивача відсутнє право вимагати бюджетне
відшкодування податкового кредиту.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПI у Шевченківському
районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення
№1241/23-2/20006513 від 29.09.2006р., яким з посиланням на
порушення позивачем пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховано податок на додану вартість за січень 2003р. у сумі
610000,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у
розмірі 305 000,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем
(замовник) та АТЗТ "Капітал" (постачальник) укладено договір
№29/01 від 29.01.2003р., відповідно до умов якого постачальник
зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується прийняти товар
та здійснити його оплату. Відповідно до специфікації №1 від
29.01.2003р. до договору №29/01 загальна вартість товару складає 3
660 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 610 000,00 грн.
На виконання зазначеного договору АТЗТ "Капітал" на адресу
позивача видано видаткову накладну №4 від 29.01.2003р., згідно
якої загальна вартість товару складає 3 660 000,00 грн., у т.ч.
ПДВ 610 000, 00 грн. Дана операція відображена позивачем в Книзі
обліку придбання товарів (робіт, послуг), Податковій накладній №4
від 29.01.2003р., включена до складу податкового кредиту у січні
2003р.
Позивач здійснив розрахунок за товар з постачальником
грошовими коштами , що підтверджується платіжними дорученнями від
08.04.2003р. №3 на загальну суму 100 000,00 грн., від 13.02.2003р.
№2 на загальну суму 3 310 000,00 грн., від 06.02.2003р. №1 на
загальну суму 150000,00 грн. та на суму 100 000 грн., тобто
виконав умови зазначеного вище договору.
Порядок обліку, нарахування, звітування та внесення податку
на додану вартість до бюджету встановлений Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами та
доповненнями). Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті
(перерахуванню) до державного бюджету України або відшкодуванню з
державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки
проведення розрахунків встановлено п. 7.7. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону визначено, що датою
виникнення права платника податку на податковий кредит вважається
дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з
банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в
разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або
комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що
засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,
послуг).
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону податкова
накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань
продавця. Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 зазначеної статті встановлено,
що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів
(робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася
раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку.
Позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суми
податків, сплачених у відповідному звітному періоді, у зв'язку з
придбанням товарів у постачальника і включено до податкового
кредиту суми податку за першою з подій в момент отримання
податкової накладної, що вказує на факт придбання платником
податку товарів.
Згідно з пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не підлягають включенню до
складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку
у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджено
податковими накладними чи митними деклараціями. В матеріалах
справи міститься копія податкової накладної, виписаної АТЗТ
"Капітал".
Згідно з пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону, якою встановлено, що підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій;
первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення.
Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у зв'язку
з придбанням ним у АТЗТ "Капітал" товару, були включені позивачем
до податкового кредиту, про що зазначено у рядку 17 розділу II
"Податковий кредит" декларації з податку на додану вартість за
січень 2003 року. Постачальник пози вача - АТЗТ "Капітал" є
платником податку на додану вартість та має свідоцтво платника
податку на додану вартість за №35770420.
Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника
податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним
податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна
відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на
момент перевірки платника податку податковим органом суми податку,
попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються
непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Матеріалами справи підтверджується, що на момент проведення
перевірки позивач мав податкову накладну, отриману від АТЗТ
"Капітал", на підтвердження суми податкового кредиту. Дані
обставини ніким із сторін не оспорюються.
Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
№165 від 30.05.1997р. ( z0233-97 ) (z0233-97)
(із змінами та доповненнями),
податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою
особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, яким встановлено,
що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник
податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний
податковий номер платника податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ "Капітал" є платником
податку на додану вартість, установчі документи та свідоцтво про
реєстрацію платника ПДВ АТЗТ "Капітал" не визнавались недійсними.
За таких обставин сума податкового кредиту в січні 2003 року
позивачем сформовано на підставі належним чином оформленої
податкової накладної від 29.01.2003р. №4, отриманої від АТЗТ
"Капітал".
Крім того в матеріалах справи відсутні докази недійсності
договору №29/01 від 29.01.2003р., а також відсутні докази
анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість АТЗТ
"Капітал" на час видачі позивачу податкової накладної.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
первинним документом
визнається документ, який містить відомості про господарську
операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією цей
Закону називає дію або подію, яка викликає зміни в структурі
активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, що діяла на
момент виникнення спірних правовідносин) суми податку на додану
вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані
суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Норма пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як вбачається з матеріалів справи, АТЗТ "Капітал"
задекларовано суму податкового зобов'язання з ПДВ за договором
№29/01. Докази ухилення АТЗТ "Капітал" від сплати податку на
додану вартість відповідачем не надавалися.
Норми Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язують виникнення права на податковий кредит
з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого
ланцюга.
Діючим законодавством, в тому числі Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не передбачений і не
визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів
підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого
підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не
надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Зокрема, пп. 7.7.1., пп. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції, що
діяла на момент здійснення позивачем формування податкового
кредиту за січень 2003р.) визначено, що суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. У разі, коли за результатами звітного
періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1. цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з держаного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Що ж стосується надмірної сплати податку, яка повинна
існувати для проведення бюджетного відшкодування, то необхідно
зауважити, що така надмірна сплата є наслідком сплати покупцем
товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість у складі ціни
таких товарів (робіт, послуг) їх продавцю.
Тобто, покупець таких товарів - позивач, сплачуючи у складі
ціни ПДВ їх продавцю, фактично і здійснює надмірну сплату податку.
За своєю суттю, податковий кредит з податку на додану вартість,
відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, це сума, на яку платник податку має право
зменшити податкове зобов'язання звітного періоду та яка
визначається згідно з цим Законом.
Проте, жодна норма Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить в собі положень відповідно до
яких правомірність включення платником податків до складу
податкового кредиту залежала б від надмірної сплати податку на
додану вартість постачальниками позивача.
Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами та доповненнями)
штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення
податкового законодавства.
Оскільки чинне законодавство не містить вказівок на
залежність права платника податку на включення до свого
податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично
сплачених в ціні придбання товарів, на підставі податкової
накладної, від дотримання контрагентами правил господарської
діяльності, тому у відповідача були відсутні передбачені законом
підстави для застосування штрафних санкцій.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку, що оскільки позивачем на підставі виписаних його
постачальником податковогї накладної було сплачено до бюджету ПДВ
в ціні придбаного товару, тому у позивача право на податковий
кредит виникло у зв'язку зі сплатою ним сум ПДВ. Позивачем спірні
суми ПДВ віднесено до складу податкового кредиту на підставі
належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення яких
передбачена правилами ведення податкового обліку. На суб'єктів
підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати
звітність контрагента або своєчасність сплати ним податків.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують.
Судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових
рішень вірно застосовано норми матеріального права, що регулюють
спірні правовідносини, дано правильну правову оцінку обставинам у
справі, не допущено порушень норм процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для
скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в
Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову
Господарського суду м. Києва від 29 червня 2006 року та ухвалу
Київського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2006
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді:
З оригіналом згідно:
Суддя М.Є.Бим