ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2007
№ К-17039/06, К-34254/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Бившевої Л.I., Костенка М.I., Рибченка А.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представників відповідача - Григорьєвої Л.Ф.,
Краснікової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції та
Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав" на постанову
Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
06.03.2006 по справі № А 17/268
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Січеслав"
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової
інспекції в Дніпропетровській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції (далі - ОДПI) від 15.02.2005 № 0000352342/0,
яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у
сумі 19 530,66 грн., (у т. ч. 12522,74 грн. - основний платіж та
7007,92 грн. - штрафні (фінансові) санкції), які винесені на
підставі Акту перевірки від 11.02.2005 № 46-23/1-24226192 про
результати планової комплексної документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ
"Січеслав" (далі - ТОВ) за період з 01.10.2001 по 30.09.2004.
В акті перевірки зазначено, що проведені позивачем у липні
2002 року взаємозаліки з ТОВ "Ватра" на суму 31 918 грн. не були
підтверджені первинними документами;
- не включено до валових доходів підприємства за 2003 рік і
за I півріччя 2004 року сум грошових коштів у розмірі 7000 грн. та
600 грн., отриманих від фізичної особи - ОСОБА_1;
- несвоєчасно включено до складу валових доходів передплату в
сумі 4976,98 грн., отриманої в лютому-березні 2003 року (дана сума
за першою подією повинна була включатись до валового доходу в I
кварталі 2003 року, фактично включена - в квітні 2003 року по
факту відвантаження товару);
- безпідставно віднесено до складу валових доходів заробітну
плату водія ОСОБА_2 на суму 1740 грн., у тому числі: в I кварталі
2003 року - 440 грн., в II кварталі 2003 року 660 грн., в III
кварталі 2003 року - 640 грн., що призвело до донарахування
підприємству податку на прибуток у сумі 12 522,74 грн.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2005, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 06.03.2006 по справі № А
17/268 - позовні вимоги задоволені частково; податкове
повідомлення-рішення визнано недійсним в частині нарахування
податку на прибуток в сумі 672 грн. та штрафних санкцій в сумі 336
грн., всього на суму 1008 грн.
В решті позову відмовлено.
При цьому судами досліджувалась кредиторська та дебіторська
заборгованість на рахунках позивача, по яких проводились
взаємозаліки. Під час перевірки відповідач встановив, а суди
підтримали позицію про те, що операція проведення взаємозаліку із
ТОВ "Ватра не підтверджена первинними документами, а тому суму 31
918 грн. слід було включити у валові доходи підприємства на
підставі пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як безповоротну
фінансову допомогу,
Щодо включення до складу валових доходів внесків у вигляді
грошових коштів, отриманих від фізичної особи - ОСОБА_1 в сумі
7000 грн. по квитанції від 08.12.2003 № 006, яку позивач вважає
внеском до статутного фонду згідно призначення платежу; а
відповідач - безповоротною фінансовою допомогою, суд прийшов до
висновку про правомірність дій відповідача.
Щодо включення до складу валових доходів "короткострокової
фінансової допомоги" у вигляді грошових коштів, отриманих від
фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 600 грн. і які станом на
30.09.2004 не повернуті позичальнику -судами встановлено, що
згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України ""Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зазначену суму було віднесено
до складу валового доходу та оподатковано належним чином за
результатами 2004 року, що підтверджується декларацією позивача з
податку на прибуток підприємств за 2004 рік та головною книгою
позивача за 2004 рік у розділі "Заємні кошти", внаслідок чого
відсутні підстави для нарахування 150 грн. податку на прибуток та
75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо віднесення заробітної плати водію до складу валових
витрат - за період з 31.02.2003 по 10.09.2003 (в т. ч. за
лютий-вересень 2003 року позивачем була нарахована заробітна плата
у розмірі 1740 грн. (у тому числі: I квартал 2003 року - 440 грн.,
II квартал 2003 року - 660 грн., III квартал -640 грн.)) судами
зазначено, що відповідач вважає такі витрати такими, що не
підлягають віднесенню до складу валових витрат виробництва,
оскільки вони не приймали участі в господарській діяльності
підприємства, а саме: на балансі підприємства транспортних засобів
не налічувалось, орендований транспорт не використовувався,
списання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві в
перевіряємий період не проводилось, збір за забруднення
навколишнього середовища не сплачувався.
А оскільки в матеріалах справи знаходяться укладені між
позивачем і шахтами договори купівлі-продажу запасних частин до
гірничошахтного обладнання та автомобільного транспорту, в яких
передбачено, що транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару,
покладалися на позивача. А із трудової угоди з водієм від
02.01.2003 суди встановили, що перевезення малогабаритних
товарно-матеріальних цінностей по місту і району водій повинен був
здійснювати на своєму особистому транспорті. I є доведеним той
факт, що надання послуг водієм безпосередньо пов'язано з
господарською діяльністю підприємства-позивача.
Таким чином суди доводи відповідача не прийняли, оскільки
такі спростовуються трудовою угодою між позивачем та водієм,
господарськими договорами позивача, податковими накладними,
внаслідок чого, і суди дійшли висновку щодо безпідставності
виключення вказаних сум із складу валових доходів, нарахування
позивачу податку на прибуток у сумі 522 грн. та штрафних санкцій у
розмірі 261 грн.
Відповідно враховуючи встановлені обставини справи, суди
першої та апеляційної інстанцій мотивували своє рішення нормами
Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, ст. 16 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. 87 Господарського Кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Не погодившись із постановою Господарського суду
Дніпропетровської області від 19.12.2005 та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006
по справі № А 17/268 Західно-Донбаська об'єднана державна
податкова інспекція та Товариство з обмеженою відповідальністю
"Січеслав" подали касаційну скаргу.
Західно-Донбаська ОДПI просить скасувати судові рішення та в
задоволенні позову відмовити, оскільки рішення винесені із
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скарга обгрунтована тим, що суд не врахував той факт що під час
перевірки фінансово господарської діяльності підприємства до
складу валових доходів фінансова допомога в сумі 600 грн. включена
не була, як того вимагає п.п.4.1.6 п.4.1 ст,4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Також
відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено до складу
валових витрат нарахована заробітна плата водія з відрахуваннями
на зарплату, чим завищені валові витрати на суму 1740 грн., чим
порушено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
ТОВ "Січеслав" також просить скасувати судові рішення та
задовольнити позов, оскільки рішення винесені із порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права. Скарга
обгрунтована фактичним обставинами справи, як то рухом коштів по
рахунках та чеками та ордерами. Суд, на думку позивача в порушення
вимог ст., ст. 69,70,71,79, 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не надав
даним доказам належної оцінки та не зазначив у постанові про
причини їх відхилення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг,
заперечення та пояснення представників відповідача, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Щодо кредиторської та дебіторська заборгованості на рахунках
позивача, по яких проводились взаємозаліки суди підтримали позицію
про те, що оскільки первинних документів бухгалтерського обліку в
підтвердження факту наявності дебіторської заборгованості перед
ТОВ "Ватра" та правомірності проведення взаємозаліку позивач не
надав з посиланням на знищення останніх по закінченню трьохрічного
строку збереження, тому дана операція не підтверджена первинними
документами, і тому відповідно суму 31 918 грн. слід було включити
у валові доходи підприємства на підставі пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як безповоротну фінансову допомогу, оскільки
безповоротна фінансова допомога - це: сума безнадійної
заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її
списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо
включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості
платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що
залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Таким чином суд касаційної інстанції погоджується із
правомірним висновком судів про те, що посилання позивача на
проведений ним у липні 2002 року взаємозалік, внаслідок якого
кредиторська заборгованість була погашена, не може бути прийнято,
оскільки порядок ведення бухгалтерського обліку та складання
фінансової звітності в Україні регулюється Законом України "Про
бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
,
відповідно до якого повинен був у відповідності до ст. 1, п. 1, п.
7 ст. 9 цього Закону мати первинні документи, які містять
відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення
(ст. 1). Також на спростування заперечень позивача необхідно
звернути увагу останнього на те, що відповідно до Переліку типових
документів, що створюються в діяльності органів державної влади та
місцевого самоврядування, інших установ, організацій і
підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів,
затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті
Міністрів України від 20.07.1998 № 41 ( z0576-98 ) (z0576-98)
- первинні
документи та додатки до них, що фіксують факт виконання
господарських операцій і є підставою для запису у реєстрах
бухгалтерського обліку і податкових записах, зберігаються протягом
3 років за умови завершення перевірки державними податковими
органами з питань дотримання податкового законодавства. Тобто
обгрунтований є висновок суду, що первинні документи, що
посвідчують факти проведення господарських операцій в 2002 році із
врахуванням взаємозаліків, повинні були зберігатися позивачем до
проведення відповідної перевірки.
За викладених обставин висновок судів про те, що
правомірність проведеного заліку матеріалами справи не доведена, є
законним, а тому нарахування позивачу 9575,40 грн. податку на
прибуток та застосування штрафних фінансових санкцій у сумі
4787,70 грн. є обгрунтованим.
Щодо включення до складу валових доходів внесків у вигляді
грошових коштів, отриманих від фізичної особи - ОСОБА_1 в сумі
7000 грн. по квитанції від 08.12.2003 № 006, яку позивач вважає
внеском до статутного фонду згідно призначення платежу; а
відповідач - безповоротною фінансовою допомогою, суд прийшов до
висновку про правомірність дій відповідача. Суд касаційної
інстанції із даним твердженням погоджується, оскільки:
Державна реєстрація змін до статутного фонду ТОВ "Січеслав"
(збільшення на суму внеску) у відповідності зі ст. 16 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. 87
Господарського Кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
позивачем проведена не
була; частка ПП НВIП "САРД", власником директором якого є ОСОБА_1,
після внесення суми 7000 грн. у статутному фонді позивача не
змінилася та становила 1700 грн.
За таких обставин судами правомірно визнано, що відсутні
підстави вважати спірну суму внеском до статутного фонду
підприємства-позивача, натомість вказана операція носить признаки
безповоротної фінансової допомоги, визначення якої наведене в пп.
1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Також враховуючи вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного
Закону України ""Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, де зазначено, що валовий доход включає доходи з
інших джерел та позареалізаційних операцій, у тому числі у вигляді
сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку
у звітному періоді, тому враховуючи, що зазначені кошти фізичній
особі не поверталися, позивачу належало віднести суму 7000 грн. до
складу валового доходу підприємства за 2003 рік. З огляду на
викладене, судами підставно встановлено, що відповідач правомірно
донарахував позивачу податок на прибуток у розмірі 2100 грн. та
нарахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1050 грн.
Щодо включення до складу валових доходів "короткострокової
фінансової допомоги" у вигляді грошових коштів, отриманих від
фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 600 грн. і які станом на
30.09.2004 не повернуті позичальнику - суд касаційної інстанції
прийшов до висновку про те, що судами підставно встановлено, що
згідно пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України ""Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зазначену суму було віднесено
до складу валового доходу та оподатковано належним чином за
результатами 2004 року, що підтверджується декларацією позивача з
податку на прибуток підприємств за 2004 рік та головною книгою
позивача за 2004 рік у розділі "Заємні кошти", внаслідок чого
відсутні підстави для нарахування 150 грн. податку на прибуток та
75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Щодо віднесення заробітної плати водію до складу валових
витрат - за період з 31.02.2003 по 10.09.2003 (в т. ч. за
лютий-вересень 2003 року позивачем була нарахована заробітна плата
у розмірі 1740 грн. (у тому числі: I квартал 2003 року - 440 грн.,
II квартал 2003 року - 660 грн., III квартал -640 грн.)) судами
зазначено, що відповідач вважає такі витрати такими, що не
підлягають віднесенню до складу валових витрат виробництва,
оскільки вони не приймали участі в господарській діяльності
підприємства, а саме: на балансі підприємства транспортних засобів
не налічувалось, орендований транспорт не використовувався,
списання паливно-мастильних матеріалів на підприємстві в
перевіряємий період не проводилось, збір за забруднення
навколишнього середовища не сплачувався.
В силу ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовими витрати являється сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності (пп. 5.1 ст. 5); До складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих)
підприємством протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт,
послуг) тощо (пп. 5.2.1 ст. 5).
Також потрібно зверти увагу на те, що в матеріалах справи
знаходяться укладені між позивачем і шахтами договори
купівлі-продажу запасних частин до гірничошахтного обладнання та
автомобільного транспорту, в яких передбачено, що транспортні
витрати, пов'язані з доставкою товару, покладалися на позивача. А
із трудової угоди з водієм від 02.01.2003 суди встановили, що
перевезення малогабаритних товарно-матеріальних цінностей по місту
і району водій повинен був здійснювати на своєму особистому
транспорті. I є доведеним той факт, що надання послуг водієм
безпосередньо пов'язано з господарськ ою діяльністю
підприємства-позивача.
Таким чином суди доводи відповідача не прийняли у повній
відповідності із законодавством, оскільки такі спростовуються
трудовою угодою між позивачем та водієм, господарськими договорами
позивача, податковими накладними, внаслідок чого, суди дійшли
правомірного висновку щодо безпідставності виключення вказаних сум
із складу валових доходів, нарахування позивачу податку на
прибуток у сумі 522 грн. та штрафних санкцій у розмірі 261 грн.
Відповідно враховуючи зазначене, постанова Господарського
суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 та ухвала
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006
по справі № А 17/268 скасуванню не підлягають, як такі, що
винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному
застосуванні норми матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції та Товариства з обмеженою відповідальністю
"Січеслав" залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.03.2006 по справі № А 17/268 залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Л.I. Бившева
М.I. Костенко
А.О. Рибченко